Аксененко Олег Олександрович («Аксьон»)

Аксененко Олег Олександрович

Дата та місце народження: 14 липня 1994 р., м. Луганськ.

Дата та місце загибелі: 20 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.

Звання: Молодший сержант міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУМВС України у Київській області.

Обставини загибелі: Був поранений в око в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область), під час евакуації з поля бою у Олега зупинилося серце.

Місце поховання: м. Київ, Байкове кладовище.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Знали Олежку особисто. Познайомились на Майдані.
Не можемо прийти до тями з тих пір, як загинув..
Синок, спочивай з миром. Пробач, що загинув за нас таким молодим..
Родина Крикуненко.

Олег був активним учасником руху вболівальників-"фанатів" луганського футбольного клубу "Зоря", у якому був відомий за призвіськом "Аксьон", яке стало його позивним, коли він добровольцем вступив до лав БПСМОП "Азов".

Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Аксененко Олег Олександрович
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Ірина Оріонова: "З ним ми знайомі ще з футбольного двіжу. Людина посмішка, людина чудак,людина кіпіш. Особливо відзначилися дні нашого спілкування. Дні футболу, як ми їхали на виїзд, як йшли на марш а по попали по дорозі на антімайдан. Різне траплялося. Пам'ятаю цей день , не наче як сьогодні було. Тоді у той день грав " Металіст - Шахтар" перед футболом ми пішли на "Євромайдан" що біля пам'ятника Шевченка у центрі Харкова. Ми побули у центрі, позгадували, посміялися,прогулялися, подивилися на час і нам вже треба йти на марш. Хода тоді була від пам'ятника "Слава Україні" що знаходиться на Історичному музеї, тоді там збиралися Ультрас Металіста та Шахтаря,прийшли і просто звичайні люди. Ми дійшли до театру і тут Олег каже " Давайте підем іншим шляхом" і ми пішли іншим шляхом, тільки звертаємо і тут антімайдан а на нас одягнені шарфи жовто-блакитні металіста, ленти, у кого що було. Як ми його запихали це, як проходили їх, як в мене шарф трошки випав його намагалися закрити драбинкою дурнів, тоді було весело так що... Пам'ятаю їхали на футбол у Запоріжжя, ми з подругою пішли у інший вагон де було тихенько і тут приходить Олег, присів поруч, почали розмовляти, згадувати усе що у пам'яті. Тоді він сказав: Я тільки повернувся сьогодні з передової а через три дні знову їду. Тоді на ньому була футболка " Ультрас Зорі" і тоді він сказав " Це єдине що залишилося у мене з дому" і ці слова мене ніколи не покидали. І тоді я також уявити собі не могла що це буде останній потяг на якому ми будемо їхати разом. Вічна пам'ять тобі Олеже !!!"