|
Обставини загибелі: 9 серпня 2014 року, під час передислокації батальйону на інший
блокпост в районі міста Дебальцеве (Донецька область), танк, в якому їхав Олександр, потрапив під обстріл та підірвався на міні. Військовий дістав
осколкові поранення та переломи кінцівок, роздроблення стопи. В Артемівській лікарні йому встановили апарат Ілізарова, в подальшому лікувався у Київському та
Ірпінському шпиталях. 31 серпня йому зробили операцію, а 2 вересня уві сні він впав у кому, в якій перебував останні два роки. У ніч на 24 серпня
2016 р. Олександр помер.
Місце поховання: м. Мена, Чернігівська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 8, ряд 10, місце 40. 
Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, "за особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Присвоєно звання "Почесний громадянин Менського району".
Закінчив Менську районну гімназію, у 2007 році Сосницький професійний аграрний ліцей. У 2007-2008 роках проходив строкову
військову службу у лавах ЗСУ.
Мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2014 року. З 18 березня по 19 травня 2014 року служив стрільцем відділення охорони Менського районного військового
комісаріату. З 19 травня 2014 року — солдат, кулеметник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2».
Брав участь у визволенні Слов’янська, Красного Лиману та Попасної.
| 
