Карбан Дмитро Сергійович («Бейн»)

Карбан Дмитро Сергійович

Дата та місце народження: 29 грудня 1991 р., смт. Юктали, Тиндинський район, Амурська область, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Номер обслуги-далекомірник.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ "Донбас".

Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, їхав у кузові броньованої вантажівки КАМАЗ у складі автоколони батальйону "Донбас" по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. Коли КАМАЗ вже в`їзджав до с. Червоносільське, по ньому вистрілів російський танк. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. У КАМАЗі загинули Стаф, ВДВ, Контра, Руха, Кавказ, Рус, СВД та Лисий. Бейн встиг вискочити з кузову КАМАЗу до вибуху, але потрапив під кулеметну чергу. Дістав кілька важких поранень та за кілька годин помер у ночі у с. Червоносільське.

Місце поховання: м. Запоріжжя, Кушугумське кладовище (поховання № 6956).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

Ігор ТИХАН, Вишгородська самооборона (матеріал у газеті «Вишгород»):
В Іловайському котлі загинув Дмитро Карбан із Артемівська. Познайомився я з Дмитром на Майдані у лютому 2014-го. Він приїхав до Києва у січні — втративши практично всі стосунки із своєю родиною: навіть рідна мати не подарувала йому «зв’язки з київською хунтою». 12-річний брат Дмитра телефонував йому потайки і казав: «Дімка, я тобой горжусь».


Дмитро під час чергування на блокпосту Вишгородської самооборони

Після Майдану Вишгородська самооборона прихистила його в себе. Разом із нашими хлопцями Дмитро Карбан стояв на блокпосту на ГАЕС. Як тільки оголосили набір до батальйону «Донбас» — Дмитро одним із перших пішов добровольцем у зону АТО. Про загибель Дмитра Карбана мені повідомили товариші з його загону. Розповідали, що загинув, як воїн — у бою. Помер від втрати крові – автоматна черга перебила артерії на ногах, а удар крупнокаліберної кулі у бронежилет зламав грудну клітину хлопця.

Згадую Дмитра як дуже скромну, чесну, відкриту, ба навіть довірливу людину. 20-річний хлопець щиро вірив, що в Україні можна — і треба! — змінити життя на краще. Він просто-таки заряджав своїми надіями, що ми можемо, що ми гідні того, щоб жити у світлій країні. Коли я слухав його, то ловив себе на думці: «Саме такі люди повинні керувати державою». Україна має бути такою ж чесною, відкритою, з блискучими дитячими очима, в яких надія на світле майбутнє і віра, що ми не просто дочекаємося його, а зробимо нормальне життя в Україні власними руками. Ми не можемо зрадити Дмитра, який загинув за наше з вами краще життя. Ми зобов’язані змінити ситуацію в державі — кожен на своєму місці...