Кіктенко Гордій Олексійович («Банг»)

Кіктенко Гордій Олексійович

Дата та місце народження: 19 грудня 1992 р., м. Олександрія, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''.

Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. у с. Червоносільське під час бою з російськими десантниками: піднявся на повний зріст з кулеметом у руках та почав стріляти вбік супротивника. Дістав поранення, несумісні з життям, з крупнокаліберних кулеметів. 3-го вересня тіло Банга разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Був упізнаний родичами та похований.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Гордій був сиротою, у нього залишилася лише 85-річна бабуся.

Місце поховання: м. Олександрія, Кіровоградська область, Верболозівське кладовище (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Героям Слава!
от жителя Луганска
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки
від Людмили

У 4-річному віці Гордій втратив мати, його виховували бабуся і дідусь. У рідній Олександрії до 2008 року навчався у середній загальноосвітній школі №15, у червні 2011 року закінчив ПТУ №17, здобувши фах верстатника широго профілю. Відомий у місті як активист неформального руху вболівальників столичного футбольного клубу "Динамо". Захоплювався малюванням та танцями у стилі хіп-хоп. Був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України, згодом продовжив службу за контрактом. У грудні 2013 р. звільнився у запас і повернувся до Олександрії. Під час Революції Гідності став до лав активістів місцевої Самооборони, чергував на олександрійському блокпосту. Згодом, підписавши контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, був зарахований до резервного батальйону спеціального призначення "Донбас". Брав участь у багатьох боях з визволення населених пунктів Донбасу. Після трагедії "іловайського котла" друзі Гордія відшукали його тіло в одному з дніпропетровських моргів...

Євгенія Єфремова: "Ми одні з перших дізналися, що Гордій загинув, відразу й вирішили, що знайдемо тіло та поховаємо друга з честю, а на могилі встановимо пам’ятник. Старенька бабуся сама б з цим не впоралась. Командування батальйону «Донбас» повідомило нам, що в Гордія поцілив снайпер, але потім його тіло транспортували вантажівкою з боєприпасами, які постійно вибухали і тому від бійця мало що залишилось. А доки під Іловайськом тривали бої, то вивезти звідти тіло загиблого у військових можливості не було. У подальшому з пошуками ніхто не допомагав. Але ми не зупинялися. Телефонували до дніпропетровських лікарень, моргів, бо пам’ятали останні слова Гордія. По телефону він казав, що скоро вибереться з пекла живим та неушкодженим і приїде додому..."

Однополчанин із позивним "Ромео": "Я вам хочу сказать, что Гордей был всегда веселый. Я вспоминаю, как он любил примерять каски, ходил в них и смеялся. В какой-то мере он оставался ребенком, но с другой стороны - это был уже взрослый мужчина. Я хочу передать всем, чтобы вы гордились своим сыном, своим земляком, что воспитали такого. Это человек, которому можно доверить спину. Поверьте, мне 34 года, а ему - 21, но я бы доверил ему свою спину..."

Журналістка, користувач "Фейсбуку" Yliana Pereskotska: "Подивіться у ці вічі. На цей погляд молодої України. Добровольця, якого з нами вже немає. Це - Банг з батальону "Донбас". Сьогодні, у День святого Миколая, йому б виповнилось 22. Він би святкував. Ввімкнув би музику на ноутбуці і усі б танцювали. Сміявся більше всіх. Заряджав би усіх позитивом, бо він був таким. Позитивним з гарячим серцем. З ним хотілось жити і дивитись у світле майбутнє. Це один з перших хлопців, з яким я познайомилась, коли вперше поїхала у липні на Схід. Командир його взводу сказав, нам, журналістам, що він розповість, як вони звільняли блок-пост та забрали трофейну машину зі зброєю. Дивлюсь і бачу, що перед мною зовсім юний хлопець.
- Скільки тобі років ?- запитую я. Що ти тут робиш ? А батьки знають?
- Я захищаю свою країну. Мені 21. Я сирота. Залишилась бабуся, якій я дзвоню. Маю змогу поїхати за кордон, як мої друзі, і не думати про це все, але я залишився тут і пішов добровольцем, бо це мій обов'язок.
Я завмерла. У мене не було слів. Я пишалася НИМ. У Курахово він позичав мені ноутбук і показував свої тату. У нього був кулемет і на операції він збирався одним із перших. Всі пам'ятають його усміхненого. Гордій загинув в Іловайську. 29 серпня. Йому могло б виповнитися 22. Він би міг будувати разом з нами Україну... Герої не вмирають! Вічна пам'ять!.."

"Іловайськ. Вічна пам'ять Героям."
(Відеокліп, створений однополчанами на пісню "Покидаю" групи "АйСіQ").


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Наказом №137 від 6 серпня 2015 року на честь Гордія його позивним - "Банг" - названо одну з самохідних зенітних установок (на базі танкового тягача БТС-4) 46-го окремого батальону спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна».