Коцяр Ігор Олександрович

Коцяр Ігор Олександрович

Дата та місце народження: 19 березня 1994 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 23 липня 2014 р., м. Лисичанськ, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: Криворізька окрема бригада охорони громадського порядку, Центральне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: 23 липня 2014 року загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли потрапив у засідку на мосту. Разом з Ігорем загинув полковник П. Сніцар та генерал-майор О. Радієвський.

Місце поховання: с. Дороге, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Наказом командувача Національної Гвардії України відомчою відзнакою «Мужність, честь, закон» (посмертно).

Наказом командувача Національної гвардії України зарахований навічно до списку особового складу 1-ї патрульної роти криворізької окремої бригади охорони громадського порядку НГУ.

від Вікторії, Антоніни Тимофіївни, інших мешканців Лисичанська за звільнення Лисичанська в липні 2014 року.
Вічна память героям, уклін!

Народився 19 березня 1994 р. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Під час навчання у Дніпропетровській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін №119 Ігор захоплювався спортивним туризмом, виборював призи на конкурсах краєзнавців. 2013 р. закінчив Дніпропетровське професійно-технічне училище №17 (за спеціальністю "столяр"), восени того ж року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у криворізькій окремій спеціальній моторизованій бригаді міліції внутрішніх військ МВС.

Під час подій Революції Гідності, взимку 2013 - 2014 рр. виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці, діставши при цьому поранення.

Вже як військовослужбовець Національної гвардії України, у складі підрозділу понад місяць брав участь у антитерористичній операції на Донбасі, виявивши мужність, сумлінність, доброзичливість до товаришів, вірність Військовій присязі. 23 липня, під час боїв за визволення Лисичанська, дістав смертельних поранень...

У травні 2015 р. поблизу м. Лисичанська урочисто відкрито памятник на місці загибелі генерал-майора О. Радієвського, полковника П. Сніцара та солдата І. Коцяра.

25 липня 2015 р. память про Ігоря увічнена меморіальною дошкою на будівлі у Кривому Розі, де розташовано його підрозділ. Ще одну меморіальну дошку урочисто відкрито 3 вересня на будівлі Дніпропетровскої спеціалізованої школи з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін №119, у музеї якої відкрито експозицію, присвячену Ігорю.

Мати Ігоря, Світлана Миколаївна Коцяр: «Я понимаю, что он герой, что он защищал Родину. Но нам так не хватает сына. Нет сил. Год прошел, а как будто это вчера случилось – помнишь каждое его слово, каждый его разговор. Помню, как я просила его не идти. А он говорил: мама, я не хочу, чтоб здесь была война. Он очень хотел освободителем прийти. Говорил, мама, мы обязательно победим...».