Коробенков Олексій Олександрович

Коробенков Олексій Олександрович

Дата та місце народження: 22 серпня 1990 р., с. Боброво, Архангельска область, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 28 липня 2014 р., висота Савур-могила, Донецька область.

Звання: Капітан (посмертно).

Посада: Заступник командира роти з озброєння.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув під час обстрілу з РСЗВ "Град" приблизно о 1-й годині в районі висоти Савур-могила в Донецькій області.

Місце поховання: с. Олександрівка, Буринський район, Сумська область (фото пам'ятника № 1, № 2).

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

від мами від сестри від Андрія
"ТИ ЧАСТІШЕ ПРИХОДЬ ДО МАТУСІ У СНИ"

Вже рік найстрашніший відтоді минає,
Як тебе, мій синочку, зі мною немає.
Повернулись пташки вже із теплого краю,
А я кожну із них з нетерпінням чекаю.
Все жду, що пташина постука в віконце
І розкаже, що рана смертельна уже не болить
І, що там, у обителі божій під сонцем,
У тебе, як завжди, за мамою серце щемить.
Обіцяв ти дощем на поріг наш упасти,
Як грім загуркоче весняний в маю.
А я тебе, сонечко, соколе ясний,
У кожній краплинці роси пізнаю.
А то якось, Альошо, ти наснився маленьким хлоп`ятком,
Ніби череду пасти нам черга настала.
Але всі черевички твої й чоботятка
Чомусь майже наскрізь промоклими стали.
Старші люди говорять, що я плачу багато,
Що від цього тобі у раю так незатишно скрізь.
Але хто ж дасть важливу корисну пораду,
Як же неньці навчитися плакать без сліз?
Я благаю тебе, моя люба дитино,
Ти частіше приходь до матусі у сни.
Хай хоч там, в забутті, випадає прекрасна хвилина:
Хоч колись же повинна щасливою бути людина!
Світлій пам'яті старшого лейтенанта Олексія Коробенкова присвячується!

Ти народився на архангельській землі
В той час, коли ще спільною була країна,
Але життя так склалося в сім'ї ,
Що рідним краєм стала Україна.
Ти немовлям почув співучу мову
І синє мирне небо вглядів змалку.
Поля безкраї повели розмову
Про цю чудову тишу на світанку.
Тяжка хвороба батька відняла,
Коли тобі було лише три роки.
Та мама ніжно діток обняла
У чорні дні, захмарені, жорстокі.
Дорослим ставши всього в десять літ,
Звалив на себе всю важку роботу.
Все до ладу виконував як слід,
Сестрі і мамі дарував турботу.
Любив безмежно рідну Україну,
Її народ, і села, і міста.
І твердо вирішив у випускну годину
Військовим бути й землю захищать.
Навчання в Харкові, солдатські будні…
Нарешті мрія здійснилась ясна:
Альоша - лейтенант, відважний, мудрий.
Попереду - життя, прекрасне, без кінця.
А далі - швидко все, немов в калейдоскопі:
Призначення, неоголошена війна,
Крим, фронт, Донбас, Савур - Могила
І звістка чорна, що Альоші вже нема.
Не збудуться ні мамині, ні сестрині надії,
Їх син і брат не вернеться назад.
Його, народженого далеко у Росії,
Підступно розстріляв страшний російський "Град".
Ти вибач нам, що ми були безсилі
Хоч чимось захистити од біди.
За те, що ти ніколи вже не станеш батьком,
І марш весільний не звучатиме тобі.
Але ти завжди в серці будеш жити
Всіх тих, хто віддано любив тебе.
Ми будемо весь вік твоє ім'я в душі носити
Аж доки сяє сонце золоте.

Закінчив Харківський гвардійський факультет військової підготовки НТУ (ХПІ).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Анна Коробенкова: "Мой любимый братишка, вечная память... Он был всегда жизнерадостным и добрым. Мама воспитывала нас одна. Алексей, когда приезжал с учебы на месяц, работал у фермера, заготавливая сено коровам, чтобы хоть чем-то помочь маме. Алексей погиб под Саур-Могилой, примерно в 9-10 утра, спас двоих пацанов, как рассказывают его друзья, которые были там вместе с братом. Мама очень сильно болеет после гибели сына".


Для збільшення фотографії натисніть на неї!
Cтаття з Книги пам'яті загиблих сумчан

Іменем Олексія Коробенкова назван Олександрівський навчально-виховний комплекс (Буринський район, Сумська область).