Ковтун Станіслав Григорович

Ковтун Станіслав Григорович

Дата та місце народження: 4 березня 1986 р., с. Атюша, Коропський район, Чернігівська область.

Дата та місце загибелі: 31 липня 2014 р., м. Шахтарськ, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Гранатометник.

Підрозділ: 25-а окрема повітряно-десантна бригада.

Обставини загибелі: Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ "Град" позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м. Шахтарськ Донецької області. Станіслав отримав смертельне поранення в шию.

Сімейний стан: Залишились дружина та син Остап.

Місце поховання: с. Атюша, Коропський район, Чернігівська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять тим, хто воював та загинув за рідну Країну!
Брати Морозові (Однокурсники ХІТВ НТУ ХПІ)
Вічна пам'ять!
ГО "Спілка учасників антитерористичної операції Коропщини"


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

"За Батю від Остапа"

8 грудня 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь шістьох полеглих у районі АТО випускників навчального закладу.

31.07.2016, Дружина Лілія: "Наче це було вчора – і наче це було вічність тому... Не знаю... Може, я загубилась у часі, а, може, десь на тій дорозі на кладовище, яку я погано пам'ятаю, але яку не забуду ніколи. Я не пам'ятаю, як каміння і пилюка потрапили у взуття, не пам'ятаю, як розтерла ноги, не пам'ятаю, як згоріли руки і плечі. То було суцільне оніміння... В середині була така порожнеча, що навіть плакати було нічим... Світ спорожнів. І я не знаю, чи сповниться він ще хоч колись хоча б на половину. Найбільше шкода, що для сина батько - це портрет на граніті, що погладити його по голові батько може, лише дихнувши вітром на прапор. Бачили б ви, як малий підставляв свою голівоньку...Ми не зможемо забути ніколи, ми ніколи не зможемо пережити, і ця історія - частина нас. Славуня, ми тебе пам'ятаємо і любимо... Так буде завжди! Сподіваємося, що нині ти перебуваєш у кращому світі! Перунів полк поповнив славний воїн! Вічна тобі Слава і світла пам'ять!"