Кравченко Олександр Анатолійович ("Дєд")

Кравченко Олександр Анатолійович

Дата та місце народження: 10 серпня 1964 р., м. Миколаїв.

Дата та місце загибелі: 9 лютого 2015 р., с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув, потрапивши у засідку ДРГ, 9 лютого 2015 року біля с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область. Разом з Олександром загинув екіпаж санітарної машини Анатолій Суліма, Михайло Балюк та фельдшер Сергій Кацабін. 23 лютого 2015 р. тіло О. Кравченко було привезено з району Дебальцевого до дніпропетровського моргу. Тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Ідентифікований на підставі тестів ДНК. Перепохований.

Сімейний стан: Залишились батько, дружина, син Михайло, двоє дітей від першого шлюбу Костянтин та Анастасія, та двоє онуків: Олексій та Руслан.

Місце поховання: м. Миколаїв.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 170/2016 від 25 квітня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Він був дуже люблячим батьком, сином, дідусем, а особливо чоловіком.
Веселий, врівноваженим, спокійним, нам його дуже не вистачає.
від дружини та сина Михайла
від батька від дітей від онуків
від Світлани Коршун

Всі кажуть, ти Героєм став,
За Україну життя Своє віддав.
Та, що з геройства того,
Як плаче вбитий горем батько?
І довго буде ще ридати.
Сім'я, родина, знайомі, друзі,
Проведуть в останню путь в великім крузі.
Це рана для нас усіх,
Ще в пам'яті досі твій щирий усміх,
Ти мужньо ішов воювати,
Тепер же вічним сном тобі спати..
Ти голову свою поклав за нас,
Щоб добре жили ми в майбутній час,
Та важко з цим нам змиритись,
Що холодною землею,
Ти повинен укритись.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!