|
Обставини загибелі: Загинув 18 жовтня 2014 р. під час несення служби на ВОП
біля села Орловське (Тельманівський район), що неподалік міста Маріуполь (Донецька область). Разом з Євгеном загинули
сержант Г. Бойченко,
старший солдат М. Мокан та
сержант О. Орлик.
Сімейний стан: Залишились батьки.
Місце поховання: с. Маринове, Березівський район, Одеська область.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 5, місце 35. 
 |
 |
|
|
|
| від мами |
від батька |
від Олени Жигайло |
від Влада |
от тети Тони |
|
 |
|
| від побратима Полторак Микола (Гаіда) |
від Ірини Машталер |
від Анатолія |
|
Всесильный Бог, молю тебя сейчас
О тех, кто не вернулся с поля боя,
В ком светлый дух уже давно погас
И тех, кого мы вспоминаем стоя.
Прошу, храни покой святых сынов,
Кто пал в боях больших и даже малых,
Кто за Отчизну кровь пролить готов
И тех, кто был достоен пьедестала.
Храни покой всех тех, кто умирал
Среди бомбёжек и резни кровавой,
Среди морей, полей, лугов и скал
И кто покрыл себя нетленной славной.
Храни покой всех тех, кто не сумел
Увидеть битвы грозной окончанье.
Лишь только память — вечный их удел,
Хранит покой в ночи и утром ранним.
Храни их Бог средь золотых полей
В благом Раю, где место им отныне,
Всем тем, кто жизни не щадил своей
И в ком сердца вовеки не остынут.
Храни покой бойцов, кто принял бой,
С неисчислимой злобной вражьей силой,
Свои объятья ты для них открой,
Для тех солдат, чья слава нас хранила.
Наталья Капштык |
|
|
Війна
І зима не зима
і війна не війна
Назбирала смертей
як зерно на жнива
Натрусила нам сліз
мов травневим дощем
Для війни це каприз
І вона хоче ще
І відважні доньки
і найкращі з синів
Від’їжджають на Схід
у обійми війни
У обіймах зими
там де грім канонад
Кожен іншому ворог
кожен кожному брат
І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива
На порозі літа, ти пішов у осінь,
І за мить вернутись,всім ти обіцяв....
Та тебе немає, лиш дощі голосять,
Невловимі краплі бродять поміж трав...
Ти пішов як вітер,
Тільки ж ми не знали,що та мить
навздовжки у ціле життя...
Чорний ворон кряче: "Нащо відпускали".
Розривае сердце,тихе каяття...
від матері Орлик Л.Ф. |
|
|
|
Ні вікам, ні вітрам не стерти
Вічну й світлу пам'ять про тих,
Хто принісши себе у жертву,
Мир зберіг для нащадків своїх...
від батька та мами |
від Ряснопiльського НВК | |
