Кравець Євген Володимирович

Кравець Євген Володимирович

Дата та місце народження: 9 жовтня 1988 р., м. Хуст, Закарпатська область.

Дата та місце загибелі: 18 жовтня 2014 р., с. Орловське, Тельманівський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги.

Підрозділ: 18-й батальйон територіальної оборони "Одеса".

Обставини загибелі: Загинув 18 жовтня 2014 р. під час несення служби на ВОП біля села Орловське (Тельманівський район), що неподалік міста Маріуполь (Донецька область). Разом з Євгеном загинули сержант Г. Бойченко, старший солдат М. Мокан та сержант О. Орлик.

Сімейний стан: Залишились батьки.

Місце поховання: с. Маринове, Березівський район, Одеська область.

від мами від батька від Олени Жигайло від Влада от тети Тони
від побратима Полторак Микола (Гаіда) від Ірини Машталер від Анатолія
Всесильный Бог, молю тебя сейчас
О тех, кто не вернулся с поля боя,
В ком светлый дух уже давно погас
И тех, кого мы вспоминаем стоя.

Прошу, храни покой святых сынов,
Кто пал в боях больших и даже малых,
Кто за Отчизну кровь пролить готов
И тех, кто был достоен пьедестала.

Храни покой всех тех, кто умирал
Среди бомбёжек и резни кровавой,
Среди морей, полей, лугов и скал
И кто покрыл себя нетленной славной.

Храни покой всех тех, кто не сумел
Увидеть битвы грозной окончанье.
Лишь только память — вечный их удел,
Хранит покой в ночи и утром ранним.

Храни их Бог средь золотых полей
В благом Раю, где место им отныне,
Всем тем, кто жизни не щадил своей
И в ком сердца вовеки не остынут.

Храни покой бойцов, кто принял бой,
С неисчислимой злобной вражьей силой,
Свои объятья ты для них открой,
Для тех солдат, чья слава нас хранила.
Наталья Капштык
Війна

І зима не зима
і війна не війна
Назбирала смертей
як зерно на жнива
Натрусила нам сліз
мов травневим дощем
Для війни це каприз
І вона хоче ще
І відважні доньки
і найкращі з синів
Від’їжджають на Схід
у обійми війни
У обіймах зими
там де грім канонад
Кожен іншому ворог
кожен кожному брат
І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива

На порозі літа, ти пішов у осінь,
І за мить вернутись,всім ти обіцяв....
Та тебе немає, лиш дощі голосять,
Невловимі краплі бродять поміж трав...
Ти пішов як вітер,
Тільки ж ми не знали,що та мить
навздовжки у ціле життя...
Чорний ворон кряче: "Нащо відпускали".
Розривае сердце,тихе каяття...

від матері Орлик Л.Ф.
Ні вікам, ні вітрам не стерти
Вічну й світлу пам'ять про тих,
Хто принісши себе у жертву,
Мир зберіг для нащадків своїх...

від батька та мами
від Ряснопiльського НВК