Кулягін Андрій Олександрович

Кулягін Андрій Олександрович

Дата та місце народження: 3 вересня 1992 р., с. Носи, Шишацький район, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 21 липня 2014 р., с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Механік-водій.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 21 липня 2014 р. у підбитому танку о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Разом з Андрієм загинули капітан О. Лавренко (командир танкової роти) та молодший сержант О. Вохрамеєв (навідник).

Сімейний стан: Залишились батьки і двоє братів.

Місце поховання: с. Носи, Шишацький район, Полтавська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 2, місце 2.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 22 від 2 квітня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

від Олександра Бєлова


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Олександр Бєлов: "Андрій був хорошим другом, братом, сином, однокласником, учнем, студентом, солдатом, а найголовніше - хорошою людиною с добрим серцем. Я знаю його зі школи, я перейшов в 4 клас, а він тільки прийшов в 1. Був однокласником моеї молодшої сестри. Це був сором'язливий хлопчина, вів себе культурно, ніколи на нього не було скарг. Ніколи не ліз в бійки, вів себе достойно. Відслужив в армії. Після армії пішов працювати в СТОВ "Воскобійники" і там завжди проявляв себе с кращої сторони. Моя мама працює дояркою там і завжди говорила, що це людина від Бога. Але чому Бог його так рано забрав дуже важко зрозуміти. Він планував завести сім'ю, дівчина його дома чекала, ле не судилось. Хай йому земля буде пухом і нехай Господь дарує Царство Небесне!"