Курмашев Олексій Васильович («Альпініст»)

Курмашев Олексій Васильович

Дата та місце народження: 30 січня 1980 р., м. Калінінград, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., смт. Комісарівка, Перевальський район, Луганська область.

Звання: Старший солдат резерву.

Посада: Снайпер.

Підрозділ: Батальйон оперативного призначення ім. Героя України генерала Сергія Кульчицького.

Обставини загибелі: Помер 28 серпня 2014 р. від поранень, яких дістав, коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки. У запеклому бою разом із Олексієм загинули солдат резерву Олег Дога, солдат резерву Андрій Тищенко та молодший сержант резерву Микола Матвієнко, 3 вересня у харківському військовому госпіталі помер прапорщик резерву Федір Ухарський.

Сімейний стан: Залишилися мати та дві старші сестри.

Місце поховання: м. Умань, Черкаська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від мами від однополчанина,
Андрія Кобзаря ("Нестора")

Із спогадів однополчан:

"Вот почему я никак не уймусь, вот почему я нахожу в себе сили ити дальше! У меня была возможность стоять с настоящими ГЕРОЯМИ, и лучший из них для меня - браток Альпинист. Алексей был особенным человеком. Его особенность была в честности перед собой и другими, в неутомимом желании справедливости. Он с ответственностью подходил к любой задаче или заданию, чтоб. ни в коем случае не подвести друзей. Никогда не позволял себе ленится, от чего был всегда подготовлен к любому заданию. Он с радостью делился своими знаниями, так как понимал что его знания пригодятся каждому. Он мало говорил о себе и много озвучивал мысли вслух. Жаль что так и не удалось с ним пройти до победного конца, жаль что теперь не будет ранее запланированного отдыха в Крыму, жаль что уже нет друга которого можно ставить в пример для подражания, просто жаль...

Старший солдат резерву Юрій Лінивенко (загинув у районі АТО під час трагічного ДТП під Артемівськом 5 січня 2015 р.): Леха любил Украину, хоть и родился в России. На Петровцах по вечерам любил лазить по сетке на полосе препятствий, знал много всяких альпинистских заморочек. Был простым, нормальным парнем. В нем был дух, стержень. Светлая память.

Олексій мав російське коріння та родичів на Донбасі, проте виявив себе як патріот України. 14 квітня 2014 р. він стояв у лавах перших добровольців, яких урочисто проводжали до лав Національної гвардії жителі Умані – міста, де він виріс (вже за місяць резервісти, що утворили у складі 1-го резервного батальйону НГУ «уманський» взвод, на тому ж місці звітували землякам про хід підготовки). У підрозділі Олексій мав позивний «Альпініст», бо справді захоплювався підкоренням висоти і навіть на полігоні НГУ знаходив час для тренувань, підіймаючись на найвищі споруди смуги перешкод. Під час першого відрядження на Схід Олексій не раз брав участь у боях, відстоюючи гору Карачун, під час другого – бився під Дебальцевим. У своєму останньому бою старший солдат резерву Курмашев врятував свого тяжкопораненого земляка Віктора Савчука, витягнувши його з-під вогню й перев’язавши, але сам – не вберігся від кулі снайпера…

15 грудня 2014 р. в Уманському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 7-колегіум» відкрили меморіальну дошку на честь випускника цього закладу Олексія Курмашева, у шкільному музеї створено присвячену йому експозицію.

На честь Олексія його позивним - "Альпініст" - названо бронетранспортер БТР-70, відремонтований волонтерами Уманщини, який 3 жовтня 2015 р. надійшов на озброєння Національної гвардії України.