Ложешніков Володимир Іванович ("Ест")

Ложешніков Володимир Іванович

Дата та місце народження: 23 травня 1962 р., м. Воркута, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2014 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат резерву (капітан міліції у відставці).

Посада: Старший оператор протитанкового взводу.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ "Донбас".

Обставини загибелі: Брав участь у боях за Іловайськ (Донецька область), разом із бойовими побратимами потрапив у оточення. Перше легке поранення він отримав у Іловайську 18 серпня, а друге важке – 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими військовими. Помер об 11 годині ранку 31 серпня, в населеному пункті Кутейникове, вже перебуваючи у полоні. Тіло було кинуто росіянами на полі неподалік місця, де ночували полонені бійці батальйону "Донбас". 2-го вересня тіло Еста разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний родичами та похований 06 вересня 2014 р.

Сімейний стан: Залишилася дружина та троє дітей.

Місце поховання: с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

Народився у родині робітників, росіянин за національністю. З 1979 р., після закінчення середньої школи на Псковщині, проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії, 1984-го - прийнятий на службу до органів внутрішніх справ. Закінчив Талліннську спеціальну середню школу міліції МВС, 1990-го, переїхавши до Черкас, протягом 20 років працював у місцевій міліції, 1997 р. закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, пішов на пенсію з посади заступника начальника відділення карного розшуку Соснівського районного відділу внутрішніх справ. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, виховував сина та доньку, займався підприємництвом, водночас був відомим у місті громадським активістом – опікувався діяльністю місцевого формування з охорони громадського порядку, у травні поточного року балотувався як кандидат у депутати Черкаської міської ради. У зверненні до виборців він писав: «Головним у житті вважаю бути відкритим, бути вірним своєму слову і щоб не було соромно за свої вчинки. Навчити дитину переходити дорогу на зелене світло можна лише у тому випадку, коли сам йдеш на зелене світло. Керуюся етичним правилом – стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Як житель Черкас, хочу, щоб наше місто розвивалося не на словах, а у справах людей, які відповідають за роботу на своїх ділянках. Вулиці повинні бути чисті, освітлені, двори – доглянуті. Підприємцям треба розвивати економіку, а не боятися за свій бізнес. Правоохоронні органи повинні охороняти Закон і порядок…». «Він завжди був позитивною людиною. Якщо Володя говорив, що допоможе, то допомагав завжди, – згадує друг загиблого, актор місцевого театру Олександр Гуменний. – Ми познайомилися під час виборів, на які йшли однією командою, і цього невеликого проміжку часу мені було достатньо, щоб вгледіти щирість душі, відкритість серця, жизнєлюбство, простоту й невимушеність у спілкуванні та багато інших чудових якостей мого нового товариша…». Так і не ставши депутатом, наприкінці травня Володимир Ложешніков у званні солдата резерву вступив добровольцем до лав резервного батальйону НГУ "Донбас".


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Ім’я Володимира занесено до Книги памя’ті загиблих працівників Управління МВС України в Черкаській області та увічнено на обеліску загиблим міліціонерам, що на подвір’ї УМВС.

23 травня 2015 року – у день, коли Володимиру Івановичу мало б виповнитися 53 роки – за участі його родини, колег, однополчан відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на його честь, яку встановлено біля входу до будівлі Соснівського райвідділу міліції.

Депутати міської Ради м. Черкаси прийняли рішення перейменувати вул. Крупської – вул. Володимира Ложешнікова.