Лукаш Олександр Анатолійович («Лука»)

Лукаш Олександр Анатолійович

Дата та місце народження: 8 травня 1965 р., с. Біленченківка, Гадяцький район, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 1 грудня 2016 р., м. Красногорівка, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Командир САУ.

Підрозділ: 92-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 1 грудня 2016 р. в результаті мінометного обстрілу в районі міста Красногорівка (Донецька область). Міна пробила колоди у бліндажі і розірвалася всередині. Олександр дістав поранення грудної клітки, осколками пробило легені. Його оперативно довезли до шпиталю, але лікарям не вдалося врятувати життя воїна.

Сімейний стан: Залишилися батько, сестра, дружина, син, донька та онука.

Місце поховання: м. Полтава.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Закінчив Гадяцьке професійне училище за фахом тракториста-меліоратора. У 1983-1985 роках служив строкову в «Десні» у 300-му навчальному танковому полку інструктором, готував водіїв танків, яких потім одразу відправляли до Афганістану. Після армії почав працювати у локомотивному депо «Полтава», їздив на пасажирських і товарних составах спочатку помічником машиніста, згодом машиністом тепловозу. У кінці 80-х років бригада машиністів потягу «Київ-Полтава» запобігла великій залізничній аварії, тоді з колії зійшов лише тепловоз та декілька вагонів, обійшлося без жертв, Олександра нагородили державною грошовою винагородою.

Мобілізований 9 серпня 2014 року, служив у складі 16-го ОМПБ «Полтава» на кордоні з Придністров'ям, в грудні потрапив до зони АТО, служив у Щасті, Сватово, Зайцевому. Після демобілізації повернувся додому, але вже в лютому 2016 підписав контракт на подальшу службу.