Малюта Роман Володимирович (Джин)

8 січня 2015 р. у селі Долинське Бердянського району пройшла церемонія прощання і похорон старшини резерву батальйону імені генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України 45-річного Романа Малюти, що загинув у жахливій ДТП поблизу м. Артемівськ. «У військову частину 3066 Нацгвардії Роман прийшов добровольцем, — розповів його близький товариш та побратим Максим Бідник. — У січні 2014 р. ми разом поїхали на Майдан, звідти пішли добровольцями в батальйон «Айдар». «Потім Роман перейшов у батальйон «Донбас», а через деякий час — до військової частини Нацгвардії. У мене вже було дві ротації, а у Роми — і того більше. Загинути в ДТП — як прикро… Пройти крізь жах війни та померти так недалеко від дому», — з сумом зазначає Максим. «Я знав Романа вже давно, — розповів голова Долинської сільської ради Віталій Пелешко. — Він був доброю людиною і не міг пройти повз несправедливість. Завжди казав правду в очі та наголошував, що йому немає чого боятися. Батьків у нього не було — бабуся забрала його з дитячого будинку та виховувала. В юні роки він захоплювався живописом та мріяв піти навчатися до вузу. Деякий час навіть вчителював — викладав підліткам у школі військову підготовку та цивільну оборону. Коли в країні почався Майдан, він одним із перших з нашого села поїхав до столиці відстоювати народні інтереси. Потім пішов служити до Національної гвардії. А наразі ми ховаємо нашого солдата… Бабуся померла, родини у нього не було…». День 8 січня був морозним, небо — чистим і світлим. Дзвеніла мідь духового оркестру, лунали вигуки «Герої не вмирають!». Особливу шану віддали загиблому військовослужбовці частини 3033 Нацгвардії України, офіцери Бердянського міськвійськкомату та представники частини, яка втратила в аварії одразу таку велику кількість військовослужбовців. Добровольця в останню путь провели з усіма належними військовими почестями. Священнослужителі здійснили богослужіння по загиблому. Сколихнули повітря автоматні постріли військових. Україна поховала ще одного свого героя. Старший лейтенант резерву Анатолій Мартинюк опублікував у мережі «Фейсбук» своєрідну зворушливу епітафію загиблим побратимам, більшість із яких він знав особисто, бо раніше командував саме цим підрозділом. Прощання з братами «Мій рідний взвод третьої роти… Вперше ми зустрілися в Нових Петрівцях — настільки всі різні, але з однією метою — і по-справжньому згуртувалися на блокпості № 7 під Слов'янськом. Й досі не можу повірити, що багатьох моїх хлопців уже немає серед нас, а стількох покалічило… Роман Малюта (позивний Джин) із Запорізької області. Такий невгамовний і хазяйновитий — завжди любив порядок і нас привчав до нього, де проханням, а часто — й гострим слівцем. Твою унікальну манеру спілкування неможливо забути. Ти був сиротою, але ми стали для тебе родиною. Тепер часто згадую твої дзвінки о другій-третій ночі, як-от: «Згідно з наданою мені інформацією сепари готуються взяти Маріуполь. Коли збори, коли ми висуваємося?».