Мокренко Сергій Вікторович («Крук»)

Мокренко Сергій Вікторович

Дата та місце народження: 24 березня 1993 р., смт. Шацьк, Волинська область.

Дата та місце загибелі: 28 лютого 2017 р., смт. Луганське, Бахмутський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 54-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув вранці 28 лютого 2017 р. внаслідок обстрілу з 82-мм мінометів на передовій позиції на «світлодарській дузі», поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область).

Сімейний стан: Неодружений, залишилися батьки, сестра та наречена.

Місце поховання: смт. Шацьк, Волинська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 580/2016 від 29 грудня 2016 року, "за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Нагороджений відзнакою МОУ "Знак Пошани".

Орден За мужність II ступеня

Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).

Нагороджений медаллю ВГО "Країна" "За незламність духу" (посмертно).

Активний учасник Революції Гідності. Від початку бойових дій воював у складі ДУК ПС, дістав множинні осколкові поранення під Іловайськом, після місяця лікування воював у Пісках. Повернувся додому, почав працювати, але через рік мирного життя поїхав в полк «Азов» на навчання. Не дочекавшись офіційного оформлення в «Азові» Сергій у вересні 2016 року вступив на контрактну службу в 54 ОМБр й одразу ж вирушив на передову, у підрозділ «вовків ПС». 19 грудня дістав поранення у боях на «світлодарській дузі», лікувався в госпіталі, в січні приїжджав додому, після чого знову поїхав на фронт.