Олефіренко Юрій Борисович

Олефіренко Юрій Борисович

Дата та місце народження: 27 квітня 1965 р., с. Криничувате, Бобринецький район, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 16 січня 2015 р., с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Капітан 1 рангу.

Посада: Командир центру.

Підрозділ: 73-й морський центр спеціального призначення.

Воїн-миротворець

Обставини загибелі: Дістав тяжких поранень 16 січня 2015 р. у районі Гранітного – Миколаївки, в 40 км від Маріуполя, під час розвідувальної операції з виявлення ворожих позицій та корегування артилерійського вогню. Закривши собою від вибуху мінометної міни трьох підлеглих, Юрій Борисович дістав тяжких осколкових поранень, від яких помер дорогою до госпіталю.

Сімейний стан: Залишилися дружина та дві доньки.

Місце поховання: м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави (фото пам'ятника).

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

10 вересня 2015 р. нагороджений почесним знаком "Маріуполь. Відстояли - Перемогли" (посмертно).

від Юрія

05.1983-06.1983 За штатом 9 окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград
06.1983-12.1983 Розвідник-снайпер 9 окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград
12.1983-08.1984 Старший розвідник 9 окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград
08.1984-09.1984 Розвідник-снайпер 668 окремого загону спеціального призначення 9 окремої бригади спеціального призначення Київського військового округу м. Кіровоград
09.1984-05.1985 Розвідник-снайпер 668 окремого загону спеціального призначення Туркестанського військового округу м. Баграм, ДРА
05.1985-08.1988 Начальник речової майстерні окремої роти спеціального призначення м. Кабул, ДРА
08.1988-06.1992 Курсант Рязанського вищого повітряно-десантного командного училища м. Рязань
06.1992-11.1992 У розпорядженні Міністра оборони України м. Кіровоград
11.1992-09.1993 Командир групи спеціального призна-чення 668 окремого загону спеціального призначення 9 окремої бригади спеціа-льного призначення Київського військового округу м. Кіровоград
09.1993-11.1994 Командир учбової групи спеціального призначення-викладач учбової роти (розвідників) 50 центру спеціальної підготовки м. Кіровоград
11.1994-11.1996 Командир учбової роти (розвідників)-старший викладач 50 центру спеціальної підготовки м. Кіровоград
11.1996-05.2001 Старший викладач циклу спеціальної підготовки 50 центру спеціальної підготовки м. Кіровоград
05.2001-02.2002 Начальник штабу - заступник командира учбового загону спеціального призначення 50 центру спеціальної підготовки Південного оперативного командування м. Кіровоград
02.2002-04.2004 Командир учбового загону спеціального призначення 50 центру спеціальної підготовки Південного оперативного командування м. Кіровоград
04.2004-09.2004 Командир загону спеціального призначення військової частини А1594 м. Очаків
09.2004-01.2005 Командир загону підводного мінування військової частини А1594 м. Очаків
01.2005-10.2008 Заступник командира військової частини А1594 - водолазний спеціаліст м. Очаків
10.2008-12.2009 Миротворча місія Афганістан
12.2009-12.2010 Начальник штабу - перший заступник командира військової частини А1594 м. Очаків
12.2010-06.2014 Перебування у запасі
06.2014-09.2014 Командир 42 батальйону територіальної оборони оперативного Командування "Південь" м. Кіровоград
09.2014-16.01.2015 Командир військової частини А1594 м. Очаків

Юрій Борисович Олефіренко народився 27 квітня 1965 р. в селі Криничеватому Бобринецького району Кіровоградської області у селянській родині, яка 1974-го переїхала на постійне місце проживання до районного центру – міста Бобринця.

Після закінчення Бобринецької середньої школи у травні 1983 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил СРСР. З 3 травня 1983 р. обіймав посади розвідника-снайпера та старшого розвідника військових частин 83483 та 83391, дислокованих у м. Кіровограді.

Був направлений для подальшого проходження служби до складу Обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній Республіці Афганістан, 20 вересня 1984 р. призначений розвідником-снайпером першого підрозділу спецназу Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС СРСР у складі 40-ї армії – 459-ї окремої роти спеціального призначення (військова частина 44633, м. Кабул). Неодноразово брав участь у бойових операціях, нагороджений орденом Червоної Зірки та медаллю «За відвагу». Завдяки видатним інтелектуальним здібностям під час постійних активних бойових дій досконало оволодів мовою фарсі, вільно спілкувався нею із місцевими жителями, навіть читав вірші і співав пісні.1985 р. був зарахований на надстрокову військову службу терміном на 2 роки до 30 травня 1987 р., 1987-го цей термін був подовжений до 30 травня 1989 року (одним із його однополчан був Олександр Романенко). Згодом обіймав посаду начальника речової майстерні управління 40-ї армії (військова частина 86085).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

1 серпня 1988 р. Юрій Борисович вступив до Рязанського вищого повітряно-десантного командного училища ім. Ленінського комсомолу, закінчивши його 1992-го. У подальшому проходив службу у 50-му навчальному центрі спеціального призначення (в/ч 83483, згодом – А-0759, м. Кіровоград) на посадах командира групи, командира навчальної роти, старшого викладача циклу тактико-спеціальної підготовки, начальника штабу і командира навчального загону.

У квітні 2004 року був переведений для подальшого проходження служби до 73-го морського центру спеціального призначення (в/ч А-1594, м. Очаків Миколаївської області), обійнявши посаду заступника командира цієї військової частини.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Разом з капітаном 2 рангу В. Заграничним (09.12.1978-28.08.2014).
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

З 2005 по 2008 рік навчався у Національній академії оборони України на факультеті підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня. З 27 жовтня 2008-го по 30 жовтня 2009 р. працював у складі місії української військової розвідки – невеличкого підрозділу, який брав участь в операціях НАТО у складі литовського контингенту Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (ISAF).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», багатьма відомчими відзнаками Міністерства оборони України, пам’ятною медаллю НАТО «ISAF». 18 грудня 2010 р. Юрій Борисович Олефіренко був звільнений з військової служби за віком. На заслуженому відпочинку займався громадською діяльністю, був обраний членом правління Кіровоградської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Влітку 2014 р. добровільно звернувся до військового комісаріату і добився призову на військову службу за мобілізацією, був призначений командиром 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» (в/ч В-4750, з листопада 2014-го – 42-й мотопіхотний батальйон 57-ї окремої механізованої бригади), протягом трьох місяців перебування на цій посаді він зробив усе можливе для створення і підготовки нової частини і безпосередньо очолював дії її підрозділів у районі АТО.

Після загибелі 16 серпня у районі АТО командира 73-го морського центру спеціального призначення капітана 1 рангу Олексія Зінченка офіцери центру звернулися до командування ВМС Збройних Сил України з клопотанням про призначення на посаду командира військової частини найдостойнішого, на їхню думку, офіцера – капітана 1 рангу Олефіренка. У вересні 2014 р. Юрій Борисович очолив 73-й морський центр спеціального призначення і невдовзі знов повернувся до району АТО. Підпорядковані йому підрозділи морського спецназу успішно виконували бойові завдання зі спеціальної розвідки на непідконтрольній українським військам території, коригування вогню артилерії, виявлення та знищення незаконних збройних формувань. Капітан 1 рангу Олефіренка неодноразово особисто брав участь у бойових діях, завжди був для підлеглих прикладом мужності та професіоналізму.

16 січня 2015 року під час виконання завдання з коригування артилерійського вогню по позиціях бойовиків поблизу с. Павлополя Новоазовського району Донецької області Юрій Борисович за допомогою безпілотного літального апарату виявив місце розташування ворожої мінометної батареї, завдяки чому ударом артилерії ворожу позицію було знищено і припинено інтенсивний обстріл, під яким перебували мирні мешканці села. Проте одним із останніх залпів противнику вдалося накрити спостережний пункт 93-ї окремої механізованої бригади, де перебував капітан 1 рангу Олефіренко.

Ризикуючи власним життям, Юрій Борисович зіштовхнув в укриття трьох військовослужбовців, закривши їх собою від осколків мінометної міни, яка вибухнула у кількох метрах від них – і дістав при цьому множинні тяжкі поранення, від яких помер дорогою до госпіталю.

Щоб проститися з відважним офіцером, на громадянські панахиди, які відбулися у Очакові та Кіровограді, прийшли сотні людей…

У листопаді 2015 р. група з дев’яти народних депутатів України звернулася до голови Верховної Ради України з повторним зверненням, що містить пропозицію про присвоєння Юрію Борисовичу Олефіренку звання Героя України.


Два командира 73-го МЦСП:
капітан 1 рангу Ю.Б. Олефіренко (26.04.1965 - 16.01.2015)
та позаду нього
капітан 1 рангу О.В. Зінченко (24.03.1977 - 17.08.2014)