Осташевський Олексій Сергійович

Осташевський Олексій Сергійович

Дата та місце народження: 1 червня 1991 р., м. Судак, АР Крим.

Дата та місце загибелі: 1 лютого 2015 р., с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир танку.

Підрозділ: 17-а окрема танкова бригада.

Обставини загибелі: Під час виконання бойового завдання 1 лютого 2015 р. в бою в районі с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область від прямого попадання ПТУР загинув екіпаж танку в складі: молодший сержант Осташевський Олексій Сергійович, молодший сержант Денисюк Василь Захарович та старший солдат Ткачук Костянтин В'ячеславович.

Сімейний стан: Залишились дружина та донька.

Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Центральне кладовище, Алея Слави (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).

Пришел тот день,когда тебя не стало.
Ты от меня ушел на небеса.
А жизнь должна наверно продолжаться,
Но не могу я без тебя.
Украткой плачу от дочурки нашей,
Чтобы ее не огорчать.
Порой бывает мне не сладко
И не кому теперь меня уж поддержать.
Тебя любить я буду вечность,
Всегда любить и уважать.
Ты подарил мне столько счастья,
Теперь я только стала понимать.
Таких как ты уже не будет,
Приходится лишь сравнивать с тобой.
А я приму такого человека,
Который дочке станет как родной.
від Віталія Панича від Віктора


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Віталій Панич, волонтер: Я добре пам’ятаю цей екіпаж, чи не наймолодший у 17-й окремій танковій бригаді, у мене навіть зберігся відеозапис поїздки саме на цьому танку. Під Дебальцевим ці три воїни трималися до останнього… 1 лютого 2015 р. між селами Троїцке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (близько 60 бійців) та два танки 17-ї танкової, вийшло близько 10 одиниць ворожої бронетехніки (танки, БТР, МТ-ЛБ), кілька «Уралів» з зенітними гарматами, значні сили піхоти. Спасибі нашій артилерії – «відпрацювали» відмінно, одна бронемашина та «Урал» залишилися підбитими стояти, але 4-5 танків атакували нашу позицію. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського знищив один із цих танків, коли вони вже підішли впритул і в окопах спалахували рукопашні сутички. Їхній танк підбили протитанковою керованою ракетою. Командирський люк був відкритий, і через нього внаслідок вибуху Олексія Осташевського викинуло із башти метрів на 30, Костя Ткачук та Вася Денисюк згоріли у машині, лише за 45 діб за допомогою тестів ДНК встановили, хто із них хто… Позицію вдалося відстояти, у цьому бою було захоплено справний російський танк Т-72 і полоненого – контуженого механіка-водія.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

5 грудня 2016 р. біля Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею по вулиці Івана Авраменка (колишня Корнейчука) десяти загиблим воїнам АТО відкрили меморіал. Усі загиблі бійці, яким відкрили меморіал - випускники цього навчального закладу.