Павлюк Сергій Олегович ("Полтіна")

Павлюк Сергій Олегович

Дата та місце народження: 24 березня 1986 р., м. Вінниця.

Дата та місце загибелі: 12 липня 2015 р.

Звання: Старший солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: Вінницький полк, Західне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: Загинув 12 липня 2015 р. у результаті ДТП. Близько 19:00 на 156-му кілометрі автодороги «Київ-Харків», у межах міста Пирятин (Полтавська область), водій легковика спробував вклинитися у колону з 40 військових автомобілів, внаслідок чого відбулося зіткнення з автобусом «БАЗ», у якому вінницькі нацгвардійці поверталися із зони АТО. Автобус відкинуло вправо, і він вдарилася у рефрижератор. Удар прийшовся в те місце, де сидів Сергій, він загинув на місці.

Сімейний стан: Залишилася дружина та 5-місячний син.

Місце поховання: м. Вінниця, Центральне міське кладовище, Алея Слави (фото пам'ятника).

Медаль Захиснику Вітчизни

Указом Президента України № 480/2015 від 20 серпня 2015 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Світла пам'ять
від Ірини Заноско
від бойових побратимів з вінницького полку
Національної гвардії України

Під час АТО ніс службу в районі траси «Бахмутка» на Луганщині (зокрема, 32-й блокпост). Був поранений, після лікування у шпиталі повернувся на передову.

Вадим Лісніченко, бойовий товариш: «У Сергія було багато планів. Хотів досхочу побавитися із сином. Востаннє він бачив його два місяці тому, в травні. За кілька хвилин до аварії він помінявся місцем із одним бійцем. Я сидів поруч і бачив, як він хотів якнайшвидше доїхати додому - летів мов на крилах. Але з чужої вини, нетерпимості, дурниці - загинув уже на мирній землі».

Дмитро Сьомчак, командир підрозділу: «Під час останнього відрядження до району АТО Сергій успішно вистояв 24 бої, давши гідну відсіч противнику. Ми тоді не втратили на полі бою жодного бійця - хто міг би подумати, що смерть чатуватиме на нас дорогою додому... Сергій був вправним бійцем, на якого можна розраховувати за будь-яких обставин. Він ніколи нікого не підводив. Давши слово, гідно тримав його до останнього. Із такими, як він, не страшно було йти у бій. Не страшно жити на землі, бо небо над нею тримає наш Сергій».