Печериця Юрій Анатолійович

Печериця Юрій Анатолійович

Дата та місце народження: 13 травня 1978 р., смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2015 р., м. Горлівка, Донецька область.

Звання: Старший сержант.

Посада: В.о. командира взвода.

Підрозділ: 42-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 31 серпня 2015 р. під час виконання бойового завдання в районі міста Горлівка (Донецька область) підірвавшись на фугасі.

Сімейний стан: Залишилися дружина та шестирічний син.

Місце поховання: м. Дніпропетровськ, Лівобережне кладовище (фото пам'ятника № 1, № 2).

Нагороджений відзнакою "За оборону рідної держави".

Рішенням Полтавської обласної ради від 12 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).

від дружини від батьків Світла пам'ять тобі Воїне,
низький уклін від українців. Подяка батькам за такого сина!
Слава Україні!
від Олександра
Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.

Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли попав із побратимами в кільце,
Ти розумів, що битись на смерть доведеться.

А мати в ніч ніяк заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе сердцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.

І в цю хвилину зрозуміла:»Вже нема
Її соколика», бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомленно схилилась.

Мій друг — герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі
Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не даремно син життя своє віддав.
Ты навсегда в наших сердцах
от Натальи и Игоря


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Юрій Печериця народився 13 травня 1978 року в смт. Машівка Полтавської обл. Був єдиним сином у батьків. Після закінчення середньої школи вступив до Комсомольського Політехнічному технікуму. У 2004 році вступив до закладу освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", та у 2009 році закінчив його за спеціалізацією "Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності". Протягом 2005-2010 років був депутатом Машівської районної ради-активним, ініціативним і принциповим. У 2006 році переїхав на постійне місце проживання до Дніпропетровська та заснував разом з компаньоном частне підприємство по міжнародним грузоперевезенням. У 2007 році одружився з Інною Печерицею (Щербина), та у 2009 став батьком хлопчика Ярослава. У 2010 році Юрій став Головою ДАВАП (Дніпропетровська Асоціація Вантажних Автоперевізників).

По життю Юрій був надійною та порядною людиною, готовий був завжди прийти першим на допомогу, розрадити і підтримати. З іншого боку був дуже веселим та непосидючим життєрадісним чоловіком. В червні 2014 року пішов добровольцем в АТО, за час перебування в зоні АТО Юрію довелося воювати в найгарячіших точках. Було Дебальцево, Вуглегірськ, Луганське, Артемівськ.Ризикуючи своїм життям спасав життя своїх побратимів, без остраху завжди йшов попереду всіх до перемоги.

В ніч з 30 на 31 серпня 2015 року у 2 годині ночі виконуючи бойове завдання підірвався на фугасі поблизу Горлівки.

2 вересня 2016 року в Полтавській області, смт. Машівка на школі де навчався Юрій було відкрито меморіальну дошку на його честь.

Вулицю де жив Юрій, а зараз живуть його батьки, було переіменовано на вул. ЮРІЯ ПЕЧЕРИЦІ.