Печериця Юрій Анатолійович

Печериця Юрій Анатолійович

Дата та місце народження: 13 травня 1978 р., смт Машівка, Машівський район, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 31 серпня 2015 р., м. Горлівка, Донецька область.

Звання: Старший сержант.

Посада: В.о. командира взвода.

Підрозділ: 42-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Обставини загибелі: Загинув 31 серпня 2015 р. під час виконання бойового завдання в районі міста Горлівка (Донецька область) підірвавшись на фугасі.

Сімейний стан: Залишилися дружина та шестирічний син.

Місце поховання: м. Дніпропетровськ, Лівобережне кладовище (фото надгробку:   ).

Нагороджений відзнакою "За оборону рідної держави".

Рішенням Полтавської обласної ради від 12 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).

від дружини від батьків Світла пам'ять тобі Воїне,
низький уклін від українців. Подяка батькам за такого сина!
Слава Україні!
від Олександра
Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.

Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли попав із побратимами в кільце,
Ти розумів, що битись на смерть доведеться.

А мати в ніч ніяк заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе сердцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.

І в цю хвилину зрозуміла:»Вже нема
Її соколика», бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомленно схилилась.

Мій друг — герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі
Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не даремно син життя своє віддав.
Ты навсегда в наших сердцах
от Натальи и Игоря
от семьи
Вечная память светлому человечку...Да, пусть засияет наконец-то мирное небо отныне и на века над головами твоей семьи и всех украинцев...от Юлианы...

Юрій Печериця народився 13 травня 1978 року в смт Машівка Полтавської обл. Був єдиним сином у батьків. Після закінчення середньої школи вступив до Комсомольського Політехнічному технікуму. У 2004 році вступив до закладу освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", та у 2009 році закінчив його за спеціалізацією "Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності". Протягом 2005-2010 років був депутатом Машівської районної ради-активним, ініціативним і принциповим. У 2006 році переїхав на постійне місце проживання до Дніпропетровська та заснував разом з компаньоном частне підприємство по міжнародним грузоперевезенням. У 2007 році одружився з Інною Печерицею (Щербина), та у 2009 став батьком хлопчика Ярослава. У 2010 році Юрій став Головою ДАВАП (Дніпропетровська Асоціація Вантажних Автоперевізників).

По життю Юрій був надійною та порядною людиною, готовий був завжди прийти першим на допомогу, розрадити і підтримати. З іншого боку був дуже веселим та непосидючим життєрадісним чоловіком. В червні 2014 року пішов добровольцем в АТО, за час перебування в зоні АТО Юрію довелося воювати в найгарячіших точках. Було Дебальцево, Вуглегірськ, Луганське, Артемівськ.Ризикуючи своїм життям спасав життя своїх побратимів, без остраху завжди йшов попереду всіх до перемоги.

В ніч з 30 на 31 серпня 2015 року у 2 годині ночі виконуючи бойове завдання підірвався на фугасі поблизу Горлівки.

2 вересня 2016 року в Полтавській області, смт Машівка на школі де навчався Юрій було відкрито меморіальну дошку на його честь.

Вулицю де жив Юрій, а зараз живуть його батьки, було переіменовано на вул. ЮРІЯ ПЕЧЕРИЦІ.