Полонський Віталій Анатолійович («Аполон»)

Полонський Віталій Анатолійович

Дата та місце народження: 18 березня 1985 р., м. Київ.

Дата та місце загибелі: 30 листопада 2014 р., с. Дмитрівка, Новоайдарський район, Луганська область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Стрілець-помічник гранатометника.

Підрозділ: 12-й батальйон територіальної оборони "Київ" (26-а окрема артилерійська бригада).

Обставини загибелі: Загинув 30 листопада 2014 р. під час виконання бойового завдання внаслідок ДТП в районі с. Дмитрівка, Новоайдарський район, Луганська область. Разом з Віталієм загинув О. Васюк.

Сімейний стан: Залишились батьки та сестра.

Місце поховання: с. Іванковичі, Васильківський район, Київська область.

Володимир Кухар, заступник командира батальону: "Навчався у школі №241, згодом - у Голосіївському ліцеї. З 5 по 9 класи - у 15 школі, 9-11 класи - у школі імені Валерія Лобановського. Любив літературу, був компанійським. До школи ім. Лобановського пішов, бо хотів отримати права водія. Школу закінчив у 2002 році.

Потім навчався у кулінарному коледжі (тепер Економічний коледж Київського кооперативного інституту бізнесу і права). Проходив практику в гастрономі навпроти Київського ЦУМу, на ВДНГ. Працював барменом у ресторані біля кінотеатру "Загреб". За рік до закінчення коледжу пішов до армії. Служив у Чернігівській області, згодом - у Кривому Розі і у Києві у залізничних військах.

Після армії закінчив коледж. Працював охоронцем в МАУП. Через рік вступив на навчання до МАУП (заочно). Спеціальність - менеджмент. Був старостою групи. Працював охоронцем у центральному офісі охоронної фірми.

14 травня 2014 відбув до військкомату з речами, звідти - у Десну. У рідних та по роботах позбирали необхідне спорядження - бронежилет, каску, берці.

Під час артобстрілу з російської території табору біля села Дмитрівка Луганської області в ніч на 4 вересня 2014 року Віталій проявив витримку та мужність. Після того, як БРДМ поламався, везли на (пригнаному) джипі вбитого Олексія Ощепкова і (когось) пораненого.

Аполон після обстрілу Дмитрівки збирав зброю по наметах. Намагався завести і відігнати вантажне авто ще під час розривів боєкомплекту. Але машини не заводилися - навіть ті, які щойно були справними.

Майже місяць простояв у серпні-вересні 2014 на позиціях в окопах біля кварталу Червоний Яр м.Луганська при щоденних артилерійських обстрілах.

Віталік побував у відпустці і у відрядженні. Перший раз при поверненні з відпустки гнав з побратимами волонтерський джип. Другий раз - гнали з Києва в зону АТО Таврію."

Сергій Тішаєв, військовослужбовець 3 взводу 2 роти 12 батальйону: "Коли ми у сенсі побуту облаштовували собі місце, він був такий щепетильний, інколи навіть нудний : Ми і сварилися і, звісно, мирилися. Обговорювали машини. Говорили про політику. Достойних у політиці ми тоді не бачили.Віталік дуже добре готував. Любив готувати, але готував не часто. Спали під мостом у Щасті поряд. У нас з Аполоном завжди була найкраща екіпіровка, найкращі речі. Любив зброю, техніку. Змазку ми разом купували до зброї. Ми в інеті вибирали найкраще".

Владислав Клименко про Аполона: "Дуже нормальний хлопець. Надійний. Таких мало. Я вже не раз це говорив - на нього можна було розраховувати у будь-якій ситуації. Роман Халецький як командир цим користувався. Тобто якісь завдання - щось організувати, щось робити, когось обдзвонити - завжди Вітальці доручав. Віталька завжди давав собі раду".

Командир 3 взводу Роман Халецький про Віталіка каже просто: ідеальний солдат, у всьому надійний.