Потапенко Олексій Володимирович

Потапенко Олексій Володимирович

Дата та місце народження: 31 січня 1978 р., м. Чорнобиль, Київська область.

Дата та місце загибелі: 6 червня 2014 р., с. Пришиб, Слов'янський район, Донецька область (49°01'43.2"N 37°38'13.2"E).

Звання: Прапорщик.

Посада: Старший бортовий механік.

Підрозділ: 15-а бригада транспортної авіації.

Обставини загибелі: Член екіпажу збитого над Слов'янськом транспортного літака АН-30Б, що здійснював спостережний політ у зоні АТО. Коли літак почав падати на житлові квартали Слов'янська, пілоти, ціною власного життя, скерували його за межі міста. Разом з Олексієм загинули майор С. Камінський, прапорщик В. Момот, підполковник К. Могилко та майор П. Дришлюк.

Сімейний стан: Залишились батьки, два брата, дружина та син.

Місце поховання: смт. Макарів, Київська область.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Владимир Жарко: «За розповіддю вцілілого члена екіпажу борта брату Павла Дришлюка, оператор загинув зразу від вибуху ЗРК, по наказу командира його тіло викинули на парашуті. двох інших, молодших за віком членів екіпажу вдягали та викидали бортмеханік Павло Дришлюк, та механік Олексій Потапенко. Швидкість падіння була дуже велика, і товаришів їм приходилося буквально відривати і відштовхувати від літака... самим вже не було часу вдягати парашют ....Та й в планах цього не було – рятували втрьох літак...і посадили б його, але на висоті декілька десятків метрів перегоріло і відпало крило....Вічна Пам.ять загиблим за Україну...»