|
Обставини загибелі: Загинув 31 січня 2015 р. під час обстрілу з РСЗВ «Град»
ТЕС у місті Щастя, Луганської області разом з солдатом В. Жеребило.
Місце поховання: смт. Катеринопіль, Черкаська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 2, місце 5. 
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий
професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
 |
Він прикривав нас тілом уже вкотре?
За мир боровся і за наші долі.
Приймав грудьми усе палюче, гостре,
Щоб не дістали рідних такі болі.
Майдану голос у його гортані,
В руках тримав відважно оборону.
Продовжував боротися в "Айдарі"
Від заснування того батальйону.
Руслан Бобуров, "Німець" легендарний,
Як говорили, "сам він вартий роти".
До будь-якої зброї завжди вправний.
Й сепаратисти знали ті чесноти:
Своїм новеньким подавали звістки,
Мов, "стережіться "Німця", особливо" ?
Не утекти від вогнища зенітки,
Яку він "мамка" кликав жартівливо.
Не зникнути від "Машки" ? кулемета ?
Стріляв з душею і на всю потужність.
За "Німця" смерть винагорода щедра ?
Так муляла невірним його мужність.
Як кажуть про Руслана побратими ?
Усі найкращі риси мав у серці,
Витягував з-під куль нас, ледь живими,
Боявся не своєї – друзів смерті.
В Георгіївці, якось, під час штурму,
У комір "Німцевого" "броника" застрягла
Й поранила губу ворожа куля.
Та навіть це не втримало Руслана,
Тоді він залишився воювати,
І саме завдяки його зенітці
Утримали плацдарм наші солдати,
Хоч відступати мали в тому місці.
Історії про нього кожен знає,
Хто був хоч раз у цьому батальйоні,
"Героїв, ? кажуть, ? слава не вмирає" ?
Він воював у рідному кордоні.
Хто знає, що було в козацькім серці?
Боліло за сім’ю, за Україну,
Боялося, щоб ворог той не вдерся,
Не розкотив до глибини руїну.
На фронті як жилось йому, хто знає?
Сьогодні обіймає свого друга,
А завтра його ворог убиває.
Несправедливість… в серці знов розруха...
В "Айдарі" "Німець" з першого загону,
Там кілька сот знаходилось козацтва ?
Не стало їх.., хто ранений, хто в Бога,
З них вмер Руслан останнім…в місті Щастя…
Слова його правдивими лишились
"Я до кінця за мир боротись буду",
В бою роки бурхливі закінчились,
Повік добро те не забути люду.
Хай наболіле серце знайде спокій,
І з Богом гляне з часом на Вкраїну,
Заквітне мир на цій землі широкій,
Заллє молитви мова солов’їна.
Сніжана Репеченко (08.02.2015) |
 |
|
Спи з миром побратиме ти був найкращою людиною яка траплялася у моєму житті !
Гудемчук Артем |
Ми тебе помнимо і не забудемо.
Юрий Катеринопільський | 
Уроженец Катеринополя, активист Майдана Руслан Бобуров (позывной "Немец") воевал в "Айдаре" чуть ли не самого дня создания батальона. Участвовал практически во всех
самых рискованных операциях, много раз был на грани гибели. Так во время штурма Георгиевки пуля снайпера, отрикошетив от передней пластины,
застряла в воротнике его бронежилета. Но Руслан тогда остался в строю и именно благодаря работе его зенитной установки был удержан плацдарм, от
которого уже были готовы отступить бойцы батальона. Руслан Бобуров и его боевой побратим Вадим Жеребило погибли в субботу 31 января в результате
артиллерийского обстрела боевиками Луганской ТЭС в городе Счастье.
Для збільшення фотографії натисніть на неї! |
Для збільшення фотографії натисніть на неї! | 
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
1 грудня 2015 р. рішенням Катеринопольської селищної ради на честь Руслана Бобурова перейменовано
колишню Залізничну вулицю районного центру.
|
