|
Обставини загибелі: 11 липня 2014 року в село Зеленопілля , під час вивезення поранених бійців
Олександр потрапив під обстріл з "Градів". Він отримав важке осколкове поранення в область шиї і в спину, пошкодивши легеню, хребет та спинний мозок.
Був паралізований. Два роки боровся за життя, але 29 вересня 2016 року під час чергової операції серце героя зупинилося.
Сімейний стан: Залишилися батьки, троє братів, донька 18 років від першого шлюбу, дружина та четверо дітей.
Місце поховання: с. Красилівка, Ставищенський район, Київська область (фото надгробку:  ).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 5, місце 4. 
Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
 |
В пам'ять Сашкові Бачинському
Вже помер із Красилівки Саша,
Вже душа його в Рай відійшла,
Вже розбилась страждань його чаша,
Життя в нього війна відняла.
В чотирнадцятім став він до бою.
За Вітчизну пішов воювать
З терористів проклятих ордою,
Україну щоб їм не віддать.
Йому орден "За мужність" вручили,
Бо Герой -наш Бачинський земляк.
У бою вороги не убили,
Залишився ще жити солдат.
Та солдата поранило сильно,
Довго він у шпиталі лежав.
Він хотів, щоб жили ми всі вільно,
"Жити!" в серці він мрію плекав.
Мріяв Саша піднятись на ноги
І пожити для діток своїх,
Та забрав його Бог у дорогу,
Де багато солдатів таких.
Тих солдатів, що вже не вернути
У свій дім, у родину свою.
Їх ніколи не можна забути,
Бо загинули в лютім бою.
Спіть солдати у вічнім мовчанні,
Брата Сашу до себе прийміть.
Що до Бога пішов так зарання,
Його, діти і рідні, простіть.
Вся родина твоя нині плаче,
Все село плаче рідне твоє.
Не забудем тебе, наш земляче,
Взяли образ твій в серце своє.
Ольга Пустовгор | |
