Бєлорус Владислав Вікторович

Бєлорус Владислав Вікторович

Дата та місце народження: 24 листопада 1992 р., м. Лубни, Полтавська область.

Дата та місце загибелі: 12 липня 2014 р., с. Червона Зоря, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги.

Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Терористи двічі обстріляли блок-пост сил АТО біля Маринівки в районі прикордонного села Червона Зоря (Донецька область). При попаданні міни в САУ 2С3 "Акація" здетонував боєзапас. Загинув разом з М. Калашником.

Сімейний стан: Залишились батьки.

Місце поховання: м. Лубни, Полтавська область (фото пам'ятника № 1, № 2).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Лубенської міської ради шостого скликання від 20 лютого 2015 року посмертно нагороджений Почесною Відзнакою «За заслуги перед містом Лубни».


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Однокласники та Ліана Миколаївна: "Надворі осінь. Тихо опадає з дерев пожовкле листя, барвистим килимом милують око ще не зів ’ялі від лютих морозів квіти... Так гарно навкруги, а серце огортає біль від того, що цієї краси вже ніколи не побачать сотні юнаків, які загинули в АТО, захищаючи рідну Україну. 1 серед них - наш Владислав. Владе (так по-дружньому ми тебе називали), ти був звичайним хлопчиком... Єдине, можливо, що відрізняло тебе від інших юнаків, - це те, що ти намагався жити так, щоб нікому не завдати болю. А нам усім сьогодні так боляче від того, що немає тебе поряд з нами. Ти говорив про те, що ми ще будемо тобою пишатися...

Владику! Ми пишаємося тобою! Але чому ж таким болем пронизує ця пошана наші серця? Ти не любив говорити багато, частіше просто щиро посміхався, а всі свої думки й почуття висловлював у віршах. На жаль, багато із твоїх маленьких творінь загинули разом з тобою. Але ті вірші, що вдалося розшукати, зібрані у цій збірочці, яка й стане безсмертною пам’яттю та болючим спогадом про тебе, наш любий Владику. Ми пишаємося тобою, любимо і завжди будемо пам ’ятати про тебе..."

Стаття на сайті м. Лубни - Вічна пам’ять герою!

Надруковано збірку поезій Владислава Бєлоруса «Душа перелита у слово»

Рішенням 53 сесії Лубенської міської ради шостого скликання від 19 червня 2015 року Анатолія занесено до Книги Пошани Лубенської міської ради.