Безпалько Петро Васильович

Безпалько Петро Васильович

Дата та місце народження: 25 жовтня 1980 р., с. Поточище, Городенківський район, Івано-Франківська область.

Дата та місце загибелі: 29 травня 2014 р., м. Слов'янськ, Донецька область.

Звання: Старший лейтенант міліції.

Посада: Заступник командира взводу.

Підрозділ: Спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області.

Обставини загибелі: Загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ: генерал-майора Сергія Кульчицького, полковника Сергія Бульдовича, майора Віталія Куриловича, капітана Сергія Кравченка, прапорщиків Валентина Білошкурського і Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області: старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і Василя Семанюка, старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка, прапорщика міліції Володимира Лисенчука, старшини міліції Петра Остап’юка, старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку, який дістав тяжкі травми.

Сімейний стан: Залишились мати, 9-річний син від першого шлюбу, дружина, 6-річна донька та 2-річний син.

Місце поховання: м. Івано-Франківськ, меморіальне кладовище у центрі міста.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).

Жахлива примха долі: трагедія, що забрала життя шістьох працівників міліції Прикарпаття, сталась у Міжнародний день миротворців ООН, коли весь світ вшановував і вітав людей, які оберігали мир у різних куточках планети. Одним із загиблих був український миротворець старший лейтенант міліції Петро Безпалько...

Петро добре вчився у школі, змалку прагнув захищати справедливість. Посів перше місце в змаганнях з бальних танців, виборовши як приз путівку до Міжнародного дитячого центру «Артек». З 25 листопада 1998-го по 7 квітня 2000 р. проходив строкову військову службу у Збройних Силах на посадах стрільця та командира відділення. Після звільнення в запас протягом 5 місяців працював у одному з охоронних підприємств.

Обравши кар’єру правоохоронця, з 26 червня 2001 р. проходив службу в органах внутрішніх справ: успішно пройшов навчання у Чернівецькому училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області, а згодом - жорсткий відбір, з грудня 2001 р. обіймав посаду міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування "Беркут" УМВС в Івано-Франківській області.

З квітня 2004-го по травень 2005 р. обіймав посаду патрульного Спеціального миротворчого підрозділу МВС України міжнародних поліцейських сил Місії ООН у справах Автономного Краю Косово (UNMIK), під час виконання службових обов’язків дістав тяжку травму, протягом тривалого часу лікувався, але зрештою повернувся до лав рідного спецпідрозділу. Нагороджений медаллю ООН "На службі миру".

2011 р. закінчив Національну академію внутрішніх справ, з грудня 2010 р. обіймав посаду інспектора групи бойової та спеціальної підготовки, з травня 2012-го - заступника командира взводу роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС в Івано-Франківській області (з березня 2014 р. - спеціальна рота міліції УМВС України в Івано-Франківській області).

Неодноразово брав участь в забезпеченні охорони громадського порядку та громадської безпеки в м. Івано-Франківську, населених пунктах області та в операціях із затримання озброєних злочинців. Мав високий авторитетом серед особового складу підрозділу. Товариші по службі відзначали притаманну Петру незламність духу, прагнення завжди бути "на передньому краї". Петро зворушливо піклувався про усіх трьох своїх дітей, часто проводив вільний час з родиною на природі, захоплювався риболовлею та полюванням.

Під час подій Революції Гідності, взимку 2013 – 2014 рр. виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці. Протягом понад місяця брав участь у антитерористичній операції на сході України.

Ганна Миколаївна Безпалько, мати Петра: «Робота для нього завжди була на першому місці, він був людиною обов’язку. Ніхто ніколи не сказав про мого сина поганого слова. Тепер я молюся, щоб скінчилося це горе в Україні, щоб не було більше сиріт...».

Наталія Безпалько, дружина Петра: «Він був сильним, впевненим, здатним вирішити усі проблеми чоловіком та прекрасним татом. Важко навчитися жити одній. Хочеться вірити, що вони всі загинули не марно, що у країні будуть зміни».

14 листопада 2014 р. на Донеччині, поблизу Слов’янська було урочисто відкрито і освячено перший меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні – пам’ятний хрест, встановлений на місці, де близько 12.30 29 травня впав збитий бойовиками-сепаратистами вертоліт Мі-8МТ Національної гвардії із бортовим номером «16», який повертався з блокпосту № 5 у районі гори Карачун.

23 грудня 2014 р. на будівлі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів №28 м. Івано-Франківська урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку, встановлену відповідно до затвердженої міською радою програми «Івано-Франківськ – місто героїв».