Близнюк Володимир Володимирович

Близнюк Володимир Володимирович

Дата та місце народження: 28 серпня 1988 р., м. Чернігів.

Дата та місце загибелі: 6 вересня 2014 р., смт. Станиця Луганська, Луганська область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Стрілець-гранатометник.

Підрозділ: 13-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-1».

Обставини загибелі: Загинув 6 вересня 2014 р. під час дії «режиму припинення вогню», в смт Станиця Луганська (Луганська область). Бійці були на бойовому чергуванні, коли у підвіконня будинку, де вони знаходилися, влучила міна. Володимир помер від втрати крові.

Сімейний стан: Залишились батьки.

Місце поховання: м. Чернігів, кладовище "Яцево" (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Білорус за національністю. Закінчив Чернігівський колегіум № 11 і музичну школу. Пройшов строкову військову службу у 5-й окремій Слобожанській бригаді внутрішніх військ МВС. Потому працював бригадиром у приватній фірмі, водночас здобував фах юриста, заочно навчався на випускному курсі чернігівської філії Московського державного відкритого університету – Українсько-Російського інституту.

У квітні 2014 року вони разом із батьком, підполковником у відставці Володимиром Олександровичем Близнюком, пішли до військкомату й зголосилися стати на захист Вітчизни. Батька не прийняли на службу за віком, мобілізували Володимира-молодшого... Мати, Олена Володимирівна: "Він сам так вирішив – коли росіяни Крим захопили, не міг заспокоїтися: «Як це так – забрати? Яке вони мають право?». Кинув усе, сказав: «Хочу захищати Україну. Я тут народився і свою Батьківщину віддавати не буду. Крим забрали – а більше не віддам…». Я пішла працювати в місцеву організацію Червоного Хреста, збирала пожертви для біженців. Гадала, що благодать Божа буде на моїй дитині… Кожні десять днів посилки йому відсилала. Востаннє ми спілкувалися телефоном 1 вересня – я відправила йому разом із «гуманітаркою» виклик на останню сесію, він же диплом у грудні мав одержати. Сказав: «Мамо, я листа отримав, але не можу зараз розмовляти…». А ще казав: «Мамо, якби ти знала, що таке „Град”»… Він разом із двома товаришами перебував на чергуванні в якійсь будівлі, коли їх обстріляли. Одного з хлопців контузило, другого – поранило, а Володі відірвало руку, осколки влучили в груди й голову. Ще й будівля обвалилася, його притиснуло. Поки приїхала «швидка», він помер від втрати крові...".

На рекламних площах у м. Чернігів на честь Володимира було встановлено бігборд з портретом та інформацією про Героя.