Бочаров Денис Олександрович

Бочаров Денис Олександрович

Дата та місце народження: 2 серпня 1977 р., м. Росток, Німеччина.

Дата та місце загибелі: 6 серпня 2014 р., с. Степанівка, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Майор (посмертно).

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 30-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Отримав важке поранення 6 серпня 2014 р. під час пошуково-ударних дій в районі с. Степанівка, Шахтарський район, Донецька область. Помер по дорозі в госпіталь.

Сімейний стан: Залишилися дружина та донька.

Місце поховання: с. Сусли, Новоград-Волинський район, Житомирська область.

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

від дружини


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Лейтенант Михайло Кірдан: "У 2014 році я закінчив академію сухопутних військ і був направлений на службу в 30 ОМБр на посаду командира взводу 7 механізованої роти. Коли прийшов сюди, сказали, що командиром роти - мобілізований, то я думав, що мені не пощастило. Але коли познайомився з ним, то зрозумів, що це людина на рівні з кадровими офіцерами, або навіть вище за них. З першого дня я бачив у ньому взірець для мене і всього особового складу. Він був командиром, на якого хотілося рівнятися. Зразком для нас він і лишається і тепер. Він навчив мене всього того, що я зараз знаю і можу передати іншим людям. Я ніколи не чув, щоб він кричав. Він завжди до військовослужбовців говорив з повагою. Він умів знайти спільну мову з кожним.

У Херсонській області ми перебували до 3 серпня. Потім нас відправили в зону бойових дій до Савур-Могили. 5 серпня командир роти віддав приказ моєму взводу і іншим екіпажам на виконання завдання з метою виведення з оточення інших бригад. Командир роти віддав наказ зайняти висоту, яка була захоплена противником. Коли ми пішли в наступ, по нас відкрився вогонь. Коли я відійшов назад за підкріпленням для утримання позиції, дізнався, що командира було вбито вогнем з БТР. Куля прошила живіт і вийшла збоку. Хлопці казали, що його забрала машина. Він ще був живий, казав хлопцям, щоб трималися. Коли везли його, він казав, що дуже хоче жити. У лікарні йому надали першу допомогу, але більше нічого не встигли зробити. Шкода, що такої людини більше немає. Його не вистачає рідним, близьким, державі. Таких людей небагато. Я радий, що в мене був такий командир. Він був мені другим батьком".

Підполковник Сергій Білоус, командир навчального батальйону бригади: "У 1998 році я закінчив академію, приїхав сюди (м. Новоград-Волинський), і через місяць до мене прийшло 13 молодих лейтенантів. Два з них були випускниками Одеського інститут сухопутних військ, одним з них був Денис Бочаров. Пам'ятаю, з острахом подумав, як з піхотинців буду робити танкістів, це ж як небо і земля. Але перший бойовий вихід показав, що мої переживання були марними. Денис схоплював усе на льоту, його не потрібно було вчити, він був готовий до виконання завдання. Був одним з найнадійніших лейтенантів. Так ми з ним прослужили три роки разом. Я поїхав в Ірак і там дізнався, що Денис звільнився. Під час першої хвилі мобілізації в березні 2014 року я був призваний на військову службу і буквально через декілька тижнів дізнався, що Денис також служить. Я першою ж справою розшукав його на полігоні. Ми довго розмовляли, згадували старі часи. Потім служба розділила наші дороги, і через декілька місяців я дізнався, що Денис загинув, виконуючи бойове завдання. Боляче було переживати це все, боляче було усвідомлювати, що це сталося. Наш батальйон був не просто дружнім. Ми відпочивали сім'ями. Полігони, відрядження, польові табори - усе це ми пройшли разом. У нас був такий колектив, що йому заздрили всі підрозділи військової частини. Коли він загинув, це був страшний біль утрати. Про Дениса можу сказати, що він завжди був вірним, надійним товаришем. Я втратив друга".