Боднарюк Олександр Васильович («Бандит»)

Боднарюк Олександр Васильович

Дата та місце народження: 14 вересня 1979, с. Пригородок, Хотинський район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Водій.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Загинув 20 січня 2015 р. під час ротації у Донецькому аеропорті внаслідок вибуху, перекидання та послідуючого загорання МТЛБ. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Разом з Олександром загинув солдат В. Гасюк. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих в червні 2015 р. Похований.

Станіслав Паплінський: "Мене й Колодія Тараса супроводжували до нашої машини. Вперше у мене з’явилася можливість роздивитися "ластівку" зовсім близько. За металопрофілем, зірваним з огорожі над стіною, який тепер стирчав під ланками траків, я зрозумів звідкіля нам довелося злетіти. В голові остаточно склалися пазли тієї миті, я усвідомив, чому був такий сильний удар. Шість, можливо, вісім метрів донизу ми летіли, а потім приземлилися на землю, а втім, наше приземлення ліпше назвати катастрофою. Досі я гадав, що ми підірвалися на фугасі, навіть думав, що на щось наїхали і перекинулися. Нарешті все стало на своє місце...

Ось чому відірвало паливний бак. Сама машина не ушкоджена, гусеничні ланцюги на місці, огорожа біля естакади не порушена, лише обгорілий і вже покритий іржею метал "ластівки"... Вона лежали доверху траками, заніміла після тієї трагічної туманної ночі, лише з чималими вм’ятинами і дірками від бронебійних куль та осколків. У мене була нагода в спокійному стані оцінити і зрозуміти, що відбувалося тієї жахливої ночі.

Я відчинив задні двері, ні не в тягач, я немовби відчинив портал у минуле, і те минуле мене повністю захопило...

Знову поряд літали кулі, почув стогони, крики, чітко побачив, як горить усе навколо мене і навіть відчув біль у тих місцях, де в’їлися рештки мін.

"Юрист" лежав у зігнутому положенні неподалік відсіку водія, весь обгорілий. Добре збереглася та частина тіла, котра була під бронежилетом. Я проник усередину і через декілька секунд кинувся назад. Мене душив той дим, що за сорок дев’ять діб, здавалося, назавжди зник... Єство роздирали крик і стогони, що затихли сім тижнів тому...

Я глибоко вдихав повітря... Затим попросив у наглядачів закурити. Сепаратист одразу дав мені цигарку, бачачи мій стан, нічого не запитував і не докоряв, як завжди, тим, що ми тварини, фашисти дістали вже їх, стріляючи куриво.

Я не просто курив, мені потрібний був час, щоб налаштувати себе на те, що мені слід повертатися у "ластівку".

"Не зупиняйся, рушай вперед, іди в минуле..."

З другої спроби я дістався до двигуна, далі вузький лаз і місце водія… Там у страхітній позі лежав обгорілий "Бандит"... Очевидно він до останнього подиху боровся зі смертю, помер не одразу… Це водій, котрий тієї ночі віз нас у гущу пекла...

Я знову не міг володіти собою, вискочив назовні. Не обгоріле тіло мене налякало, а зусібіч налягла клаустрофобія, про існування котрої навіть не здогадувався.

Більше в "ластівку" я залізти не міг. "Бандита" діставав Тарас Колодій, а я спромігся винести "Юриста". Доки чекали ноші, я розглядав все навколо, намагався знайти собі виправдання. Терзали душу запитання: "Чому ми не справилися з бойовим завданням? Чому не врятували побратимів? Чому разом не вийшли?.."

А ще я згадував, як тоді намагався врятувати "Юриста", як йому говорив: "Тримайся я тобі допоможу…" Як благав: "Потерпи…"

А тепер ось несу його тіло, яке стало легким, мов пір’їна... І прошу прощення не за те, що бракувало сил, а за те, що так пізно...

Тієї ж ночі я написав пісню "Туман", яку присвятив доброму побратимові, відданому Вітчизні бійцю Гасюку Віталію на позивний "Юрист".


МТЛБ в якій загинув Олександр

Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина та донька.

Місце поховання: с. Анадоли, Хотинський район, Чернівецька область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 16 від 7 травня 2016 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Рішенням ХХХVІІІ сесії Хотинської районної ради VІ скликання від 21 липня 2015 року №737/38/15 присвоєно звання "Почесний громадянин Хотинського району Чернівецької області".

Санечка... Ты навсегда останешься с нами, с детками и семьей... Наш ангел-охоронец... Вечная слава тебе наш Герой... Лучший сын, брат и татка... Любим и чтим память о тебе...
Эти цветы возлагаю Герою! Герою, отдавшему жизнь за великий подвиг во имя Украиснкой земли! За детей, родных, за свободу и лучшее будущее! Каждый Герой оставляет нам свой молчаливый наказ! Лицо, глаза, улыбка и очень живой взгляд излучает тепло и надежду... Что все это не зря! "Слава Героям!" - Не просто слова... Слова омытые кровью, потом, землей, страданиями, слезами, смехом детей и светлыми днями, радостью и верой в лучшее! Память о тех, кого нет с нами, теперь будет вечной! Бессмертие - это тоже жизнь! В наших сердцах, мыслях, словах... Я низко кланяюсь тебе, Герой! Покойся с миром! Твой подвиг никогда не будет забыт! Ты навсегда живой! Вечная Слава Героям!
Светлана НОЗАДЗЕ, Россия