Бражник Володимир Анатолійович

Бражник Володимир Анатолійович

Дата та місце народження: 7 липня 1978 р., с. Торське, Краснолиманський район, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 42-й батальйон територіальної оборони "Рух Опору".

Обставини загибелі: Після звільнення рідного міста від загонів сепаратистів вирішив долучитись до Збройних сил України. Намагався вступити добровольцем через військомат м. Слов`янськ, але з незрозумілих причин отримав відмову (інформація перевіряється). Долучився до розвідувальної роти особливого призначення "Крим", яка мала бути сформована при штабі АТО у м. Краматорськ Тємуром Юлдашевим. 14-го серпня 2014 р. виїхав з дому до м. Краматорська, а вже 16-го серпня 2014 р. з Т. Юлдашевим та ще трьома добровольцями зі складу роти, яка мала бути сформована, прибув на Савур-Могилу. 26-го серпня 2014 р., після завершення оборони Савур-Могили, з групою військовослужбовців Збройних сил України здійснив марш з району Савур-Могили до с. Многопілля, де 28-го серпня 2014 р. долучився до військ генерала Хомчака, які знаходились у т.зв. Іловайському котлі. Загинув 29-го серпня 2014 р. під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла по дорозі с. Многопілля - с. Червоносільське. 3-го вересня 2014 р. тіло Володимира разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та, за збігом обставин, 26 травня 2015 р., в один день з Темуром Юлдашевим, похований на Батьківщині.

Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та син.

Місце поховання: м. Красний Лиман, Донецька область (фото пам'ятника № 1, № 2).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

от мамы и папы від рідного брата от родной сестрички Галины и племянника Владимира
Вічна пам'ять Воїну захиснику України.
Низький уклін. Слава Герою!
від Олександра
Спасибо от всего сердца Владимиру за его мужество, доблесть, смелость! Ты был настоящим Мужчиной! Спасибо матери тебя воспитавшей и низкий ей поклон. На таких защитниках как Владимир держится мир в нашем доме, в других регионах нашей страны. Слава Герою и вечная память! Я помню Владимира со студенческих лет, проведенных в общежитии Донецкого национального университета. Помню как веселого худенького паренька, всегда с новыми шутками... Страшно, страшно и печально узнавать из хроник войны такие новости.
Мы помним тебя и скорбим...
Инна, г. Донецк
від Берегової Наталії

14 жовтня 2015 р. у м. Красний Лиман відкрито обеліск на честь земляків, які загинули у районі АТО.

Сестра Галина: "Мій брат дуже любив життя, він дуже чекав і любив свого синочка до бестями, дуже обережно і з повагою ставився до батьків. Ми жили, працювали в нашому рідному місті Донецьку, а в травні 2014 року в наш дім постукала війна... Мій брат спочатку війни, як і вся наша родина, допомагали українським військовим, і продовжуємо допомагати. Мій брат дуже хотів змін в нашій Україні, не вагаючись зі зброєю в руках в серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. 29 серпня 2014 року мій єдиний молодший брат загинув. Пройшло вже більше двох років... Дуже вдячна всім , хто в цей нелегкий час поряд з моєю родиною і велика подяка всім, хто пам'ятає мого братика, це дуже важливо пам'ять, людина живе поки її пам'ятають..."