Буйновський Ігор Анатолійович

Буйновський Ігор Анатолійович

Дата та місце народження: 14 лютого 1968 р., м. Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Дата та місце загибелі: 28 січня 2015 р., м. Вуглегірськ, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги.

Підрозділ: 13-й окремий мотопіхотний батальйон (1-а окрема танкова бригада).

Обставини загибелі: Загинув 28 січня 2015 р. під час мінометних обстрілів взводного опорного пункту в районі м. Вуглегірськ Донецької області.

Місце поховання: м. Южноукраїнськ, Миколаївська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Присвячується рідному кумові Буйновському Ігорю Анатолійовичу, який поклав своє життя в зоні АТО захищаючи нас і наших дітей від війни в нашому краї,в нашому домі. Пам"ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Спочивай з миром в Царстві Божому!!!!
Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом ми проводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.
Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,
Коли попав із побратимами в кільце,
Ти розумів, що битись на смерть доведеться.
А мати в ніч ніяк заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе сердцем поруч весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.
І в цю хвилину зрозуміла:»Вже нема
Її соколика», бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати стомленно схилилась.
Мій друг — герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу,
Стати на захист української землі
Бо захищаєм Батьківщину та державу.
Всіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що не даремно син життя своє віддав.
(Вірш Світлани Олександрової)

від Галини Палий