Бузенко Володимир Петрович («Італієць»)

Бузенко Володимир Петрович

Дата та місце народження: 28 липня 1988 р., с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Дата та місце загибелі: 19 січня 2015 р., Донецький аеропорт.

Звання: Солдат.

Посада: Стрілець.

Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.

Обставини загибелі: Зник безвісти 19 січня 2015 р. під час оборони Донецького аеропорту. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, виявлених під завалами після підриву російськими бойовиками будівлі нового терміналу і доставлених до Запоріжжя. Похований із військовими почестями поруч із могилою батька 30 листопада 2015 р.

Сімейний стан: Залишилися батьки (57-річний батько, Петро Тодорович, який тяжко переживав загибель Володимира, помер 3 листопада 2015 р.), дві старші сестри та молодший брат.

Місце поховання: с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 20 від 3 грудня 2016 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

ГЕРОЮ-ВОЛОДИМИРУ!!!

Душа Володі пом’яне нас
Літає, дивиться весь час
А він питає свою долю
Чому завдав родині болю
Чом в мами очі голубі
Наразі в смутку і журбі
Чом серце материнське крає
Чом сина у живих немає???
Чом сльози у сестер і брата?
Чому сумна батьківська хата?
Чому всі друзі і рідня
Чекають звісточки щодня?
Чому мовчить давно твій сотий?
Чом в рідний дім везуть двохсотий?
Чому все так, а не іначе?
І кожен з нас в душі заплаче
Може заплаче й заридає
Немає правди в ріднім краї
Бо вже давно брехня і зло
Народ в безодню потягло
Брехня і зрада навкруги
Куди не глянеш – вороги
Продажні всі чини-зарази
Жадоба до грошей і влади
Кому війна потрібна ця?
Нема їй краю і кінця…
Комусь вона зараз на руку
Комусь вона – тягар і мука
Хтось кров за неньку проливає
Її боронить, захищає
А хтось їй зрадив вже давно
І в очі бреше все одно
Кому і що на це сказати?
Кому питання це задати?
Лиш в мами з уст воно полине
Коли і хто верне їй сина???
Бо син поліг в нерівнім бою
Такі сини – завжди ГЕРОЇ
Володя з нами, в нашім краю
Він наш ГЕРОЙ, ГЕРОЇ не вмирають!!!
Такий відважний, героїчний
В наших серцях житиме вічно!
За нього Богу помолімося
І на коліна приклонімося

Світлана Мінтенко (с. Великий Кучурів, живе у селі Тисовець)