Реготун Олег Петрович

Реготун Олег Петрович

Дата та місце народження: 10 вересня 1976 р., с. Підгородне, Бердичівський район, Житомирська область

Дата та місце загибелі: 6 серпня 2014 р., Луганський аеропорт.

Звання: Старший прапорщик.

Посада: Головний сержант взводу.

Підрозділ: 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон.

Обставини загибелі: Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська. Разом з Олегом загинув старший прапорщик С. Коренівський.

Сімейний стан: Залишилось двоє дітей, дружина та батьки.

Місце поховання: с. Підгородне, Бердичівський район, Житомирська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в ході проведення антитерористичної операції на Сході країни, згідно рішення Ужгородської міської ради 19.09.2014 р. присоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).

"Життя і смерть вмістилося в один абзац у книзі пам'яті і вікіпедії"

Реготун Олег Петрович, для пересічного відвідувача цього сайту, один із цього величезного списку загиблих героїв. Для нашоі сім'ї: син, брат, батько і чоловік, Наш Олег. Горе прийшло в нашу сімью прохолодним серпневим ранком, один телефоний дзвінок перевернув життя. Маленький 8 річний хлопчик ліг спати ввечері наганявшись на вулиці ,веселий і щасливий, а прокинувся вже сиротою. Ще меньша дівчинка 3 років від народження ще вчора щебетала папі по телефону, приїзджай скоріше додому,папа! Мати молилася цілодобово і щиро вірила в силу своєї молитви. Батько вірив що ніхто крім нас, мій син, моя плоть і кров, моя надія. Жінка, молилась, вірила і чекала. Сестри вірили скупим розповідям по телефону що він збереже себе для діточок, каска,бронежилет,і професіоналізм, все було у Нашого Олега.

В Ніч з 5/08/2014 на 6/08/2014 Луганський міжнародний аеропорт,жорстокі бої, ніч,виснаженість, кляті установки БМ21,зброя, що несе страшну й смертоносну силу, яка руйнує тіла, розриває плоть і розбиває кістки- кінець життя! Про що була його остання думка? Чи боліло? Чи миттєво? Стільки питань. Ми читаємо кожного дня про героїв у фейсбуці, дивимось фільми про війну, купляємо танчики синам, ми покоління яке виросло не знаючи війни на яву, і побажання мирного неба над головою, звучало для нас як кліше. Горе прийшло з екрану телевізорора, інтернету,газет, розмов у маршрутці до нас у двір в нашу оселю! І тільки тоді стало реальним все що відбувається в країні, схаменіться люди! Наш Олег, військовослужбовець для якого честь і присяга були не пустими словами. Але якже нам жити далі без нього?

***

Викурить в тихий дощ за вікном обережно, тоді говорить:
тішся бодай вже із того, що не приховуєш, де ти й хто ти,
і з того, що літаки в небі над головою – усі на море,
а не готові до бою повітряного і не з вантажем двохсотим -
бо і таке може статися зовсім скоро.
Дякуй щодня за те, що міцно тримається твоя стеля
стін чотирьох; що часом отак приймаєш мене ночами,
зрештою, просто за те, що сьогодні ніхто тебе не застрелив,
доки ти йшла додому з новими сукнями та свіжими овочами –
чи ти все ще думаєш, що із ким завгодно, лише не з нами?
Радій, що вичитуєш зранку, коли ввімкнуть воду гарячу, а не досліджуєш списки вбитих
цієї ночі. Нічого не бійся, купуй алкоголь, цигарки і свіжі суниці,
бо, зрештою, жити поруч зі смертю – майже так само, як просто жити,
хіба що менше часу залишається на дурниці.
Іншими словами – спи, мала, хай щось хороше тобі присниться.
Краплі висять на гілках, мокрий спокій пливе нічними дворами.
Хто з нас насправді знає, що найкраще із того, що стається із нами, і що останнє.
(К. Бабкіна)

Від імені нашої родини, Реготун А.П.

В фоє Ужгородського міського військкомату відкрито три меморіальні дошки пошани бійцям 15-го батальйону 128-ї ОГП бригади - майору Георгієву Д.В., майору Білоброву Ю.В., ст.прапорщику Реготуну О.П., що полягли за свободу України на Луганщині влітку 2014 року в боях з російськими окупантами.