Реготун Олег Петрович

Реготун Олег Петрович

Дата та місце народження: 10 вересня 1976 р., с. Підгородне, Бердичівський район, Житомирська область

Дата та місце загибелі: 6 серпня 2014 р., Луганський аеропорт.

Звання: Старший прапорщик.

Посада: Головний сержант взводу.

Підрозділ: 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон.

Обставини загибелі: Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська. Разом з Олегом загинув старший прапорщик С. Коренівський.

Сімейний стан: Залишилось двоє дітей, дружина та батьки.

Місце поховання: с. Підгородне, Бердичівський район, Житомирська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).


Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в ході проведення антитерористичної операції на Сході країни, згідно рішення Ужгородської міської ради 19.09.2014 р. присоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).

"Життя і смерть вмістилося в один абзац у книзі пам'яті і вікіпедії"

Реготун Олег Петрович, для пересічного відвідувача цього сайту, один із цього величезного списку загиблих героїв. Для нашоі сім'ї: син, брат, батько і чоловік, Наш Олег. Горе прийшло в нашу сімью прохолодним серпневим ранком, один телефоний дзвінок перевернув життя. Маленький 8 річний хлопчик ліг спати ввечері наганявшись на вулиці ,веселий і щасливий, а прокинувся вже сиротою. Ще меньша дівчинка 3 років від народження ще вчора щебетала папі по телефону, приїзджай скоріше додому,папа! Мати молилася цілодобово і щиро вірила в силу своєї молитви. Батько вірив що ніхто крім нас, мій син, моя плоть і кров, моя надія. Жінка, молилась, вірила і чекала. Сестри вірили скупим розповідям по телефону що він збереже себе для діточок, каска,бронежилет,і професіоналізм, все було у Нашого Олега.

В Ніч з 5/08/2014 на 6/08/2014 Луганський міжнародний аеропорт,жорстокі бої, ніч,виснаженість, кляті установки БМ21,зброя, що несе страшну й смертоносну силу, яка руйнує тіла, розриває плоть і розбиває кістки- кінець життя! Про що була його остання думка? Чи боліло? Чи миттєво? Стільки питань. Ми читаємо кожного дня про героїв у фейсбуці, дивимось фільми про війну, купляємо танчики синам, ми покоління яке виросло не знаючи війни на яву, і побажання мирного неба над головою, звучало для нас як кліше. Горе прийшло з екрану телевізорора, інтернету,газет, розмов у маршрутці до нас у двір в нашу оселю! І тільки тоді стало реальним все що відбувається в країні, схаменіться люди! Наш Олег, військовослужбовець для якого честь і присяга були не пустими словами. Але якже нам жити далі без нього?

***

Викурить в тихий дощ за вікном обережно, тоді говорить:
тішся бодай вже із того, що не приховуєш, де ти й хто ти,
і з того, що літаки в небі над головою – усі на море,
а не готові до бою повітряного і не з вантажем двохсотим -
бо і таке може статися зовсім скоро.
Дякуй щодня за те, що міцно тримається твоя стеля
стін чотирьох; що часом отак приймаєш мене ночами,
зрештою, просто за те, що сьогодні ніхто тебе не застрелив,
доки ти йшла додому з новими сукнями та свіжими овочами –
чи ти все ще думаєш, що із ким завгодно, лише не з нами?
Радій, що вичитуєш зранку, коли ввімкнуть воду гарячу, а не досліджуєш списки вбитих
цієї ночі. Нічого не бійся, купуй алкоголь, цигарки і свіжі суниці,
бо, зрештою, жити поруч зі смертю – майже так само, як просто жити,
хіба що менше часу залишається на дурниці.
Іншими словами – спи, мала, хай щось хороше тобі присниться.
Краплі висять на гілках, мокрий спокій пливе нічними дворами.
Хто з нас насправді знає, що найкраще із того, що стається із нами, і що останнє.
(К. Бабкіна)

Від імені нашої родини, Реготун А.П.

В фоє Ужгородського міського військкомату відкрито три меморіальні дошки пошани бійцям 15-го батальйону 128-ї ОГП бригади - майору Георгієву Д.В., майору Білоброву Ю.В., ст.прапорщику Реготуну О.П., що полягли за свободу України на Луганщині влітку 2014 року в боях з російськими окупантами.

Меморіальний знак встановлено на площі ім. майора В. Постолакі в Ужгороді.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!