Романов Іван Валентинович («Маджахед»)

Романов Іван Валентинович

Дата та місце народження: 21 листопада 1965 р., м. Київ.

Дата та місце загибелі: 12 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.

Звання: Рядовий міліції.

Посада: Міліціонер.

Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" ГУМВС України у Київській області.

Обставини загибелі: Зник безвісти під час боїв за Іловайськ батальйону "Азов" 10 серпня 2014 р. Коли загинув Дрьомін (Світляк) та був смертельно поранений Березовий (Береза), а також дістали поранення ще кілька бійців, "Моджахед" приєднався до екіпажу БМП, яке знаходилось у розташуванні "Азову", та поїхав уперед аби прикрити відступ поранених товаришів. З того часу його доля була невідома. Тіло "Маджахеда" було знайдено пошуковцями "Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") у безіменній могилі у селі Грабське (Амвросіївський район, Донецька область) 28 вересня 2014 р., на території птахоферми, неподалік від Іловайська, разом з тілом військовослужбовця 40-го БТРО "Кривбас" Березою Романом Віталійовичем.

Місце поховання: м. Київ, Лук'янівське військове кладовище, діл. № 4, р. 2, м. 7 (фото пам'ятника № 1, № 2, 50°28'09.9"N 30°27'10.0"E).

Сергій Голдиш навідник-оператор БМП: Я ж навідник-оператор. Я постійно в русі і увазі за навколишньою обстановкою.

Я був в БМП зі своїм командиром Віктором. Але тоді мене пересадили на другу БМП до другого екіпажа. Там були Чоп, Карайван, а також якийсь провідник (боєць батальйону «Азов» Іван Романов позивний «Моджахед»), який приєднався до екіпажу. Він мав показати нам дорогу до місця, де знаходяться поранені, яких ми мали евакуювати. І коли ми дісталися до точки вивезення поранених, нас почали жорстко обстрілювати. Ми тільки туди бехою під'їхали і думали розвертатися, нас почали гасити з чого попало. Іван Романов тоді спочатку зі мною був, а коли почав вилазити з БМП, йому відірвало руку. Коли перший раз влучили по БМП, провідник виліз. До того він сидів поруч зі мною і спостерігав за дорогою в люк. Я йому особисто сказав, щоб він з броні не вилазив. Я йому забороняв їхати на броні. Він постійно висовував голову з люку, бо інакше роздивитися дорого було не реально. Коли майже доїхали до точки і оглянулися, то поранений там вже не було. Де вони ділися і де знаходилися, ми не знали. Коли по БМП відкрили вогонь і провідник виліз назовні, йому вибухом відірвало руку. Бойова машина була вже знедвижена і самостійно рухатись далі не могла. В БМП був боєкомплект, але його було дуже мало. Система бойової машини також була виведена з ладу. Прилади не працювали і було важко розібратися звідки по нам ведуть вогонь. В мене склалося таке відчуття, що ворог знав про те, що ми приїдемо на це місце і чекав нас напоготові.

Було два влучання по БМП. Перше влучання було по «ребристому» капотові бойової машини і він був перебитий. Радіатор був також пошкоджений. Система відмовила моментально. Другим пострілом нам вибили каток з правої сторони. Там і поплавок злетів і каток вибило. Воронка поруч з машиною була достатньо велика. Я коли вистрибував з БМП, я оте усе побачив. Що до нашого провідника, то я не знаю хто він був. Навіть ім'я не знав. На власні очі я бачив, що йому відірвало руку. Коли я вискочив з машини і спробував надати допомогу провідникові, наступний вибух вразив мене, вибивши осколком око. Наш провідник загинув. Я кинувся до десанту витягти Карайвана. Коли я спробував відчинити двері десантного відсіку, мене почали жорстко обстрілювати. Провідник при цьому стояв позаду мене і намагався кудись вести вогонь з маленького автомата АКСу. Він намагався відлякати вогнем нападників щоб відстрілятися. Я так зрозумів, що вони побачили це і почали нас просто закидувати «вогами» з підствольних гранатометів. Коли прилетіли «воги», я впав на землю. Не можу сказати скільки саме тоді вибухнуло гранат, але поки провідник кричав без руки (видно, щок уже відійшов) постійно прилітали ті «воги». При цьому я просто закотився під бойову машину піхоти.

Коли вибігли з десанту Чоп і Карайван, я не бачив, тому що лежав обличчям вгору, щоб з ока не витікала кров. Лежачі під БМП, я тільки бачив нижню передню частину бойової машини, з якої щось дуже сильно витікало. Схоже, що пробили і радіатор і ще щось. Як звідти прорвалися наші хлопці, я не бачив. Провідник стовідсотково помер від великої втрати крові. Я не зміг надати йому необхідної допомоги і перебинтувати руку.