Ряженцев Сергій Геннадійович ("Опер")

Ряженцев Сергій Геннадійович

Дата та місце народження: 17 лютого 1984 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата та місце загибелі: 24 серпня 2014 р., с. Світле, Старобешівський район, Донецька область (47°48'12.6"N 38°06'06.9"E).

Звання: Молодший сержант.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 39-й батальйон територіальної оборони "Дніпро-2".

Обставини загибелі: Загинув 24 серпня 2014 р. на блокпості 39-04 на перехресті доріг між селами Чумаки-Олександрівка, в районі с. Світле, Старобешівський район, Донецька область під час наступу загонів супротивника в тил українському угрупуванню, що діяло в Іловайську, 24 серпня 2014 р. Загинув разом з Жабинцем О.М., Шмалієм В.О. та ще одним військовослужбовцем, чия особа доки що не встановлена. 15 вересня 2014 р. тіло Ряженцева С.Г. було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан"). Впізнаний за експертизою ДНК.

Сімейний стан: Залишилися батьки, брат, дружина, а через три місяці після смерті Сергія у нього народився син.

Місце поховання: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Зранку 24 серпня 2014 року замполіт 39 БТРО старший лейтенант Віталій Коровяківський (командир блокпосту 39-04) виявив відсутність будь якого звязку з опорним пунктом 39-05, який розташовувався поблизу селищ Новодвірське і Михайлівка. Він доповів про це керівництву, на що йому було наказано вирушити на місто і на місці зясувати з яких причин опорний пункт не виходить на звязок а ні по рації, а ні по телефону. Приблизно о другій годині пообіді старший лейтенант Віталій Коровяківський, взявши з собою декількох бійців, вирушив на автомобілі УАЗ з будкою з опорного пункту 39-04 до 39-05. Коли машина наблизилася до опорного пункту 39-05, над яким майорів український прапор, машина була зупинена і оточена російськими військовими. Стало зрозуміло, чому саме не було звязку з опорніком. Він був захоплений ворогом. Після захоплення опорного пункту під Новодвірським, росіяни захопили і інші опорні пункти 39 батальйону териториальної оборони. Майже без будь якого спротиву. Лише під час спроби зайняти опорний пункт 39-04 під селищем Світле, відбувся бій з окупантами. О 17:30 з північного боку прямо з поля на опорний пункт 39-04 висунулася ворожа колона з технікою. Будь який звязок раптово зник. Ні попередити про напад, ні запросити допомогу не було жодної можливості. Наблизившись на відстань 400-500 метрів, по опорному пункту відкрили вогонь з тридцятиміліметрової автоматичної гармати бойової машини піхоти і кулемету 7,62мм. Росіяни відразу почали вести вогонь по єдиній на опорному пункту гарматі «Рапіра» і автомобілю МАЗ, який був тягачем рапіри. При цьому від влучання крупного калібру в голову, миттєво загинув Валерій Шмалій. Майже відразу також загинув Жабінець Олександр. Було важко поранено Ряженцева Сергія. Бійці відкрили вогонь у відповідь. В результаті чого боєць Олександр Пасєчнік з ручного протитанкового гранатомету підбив і знищів бойову машину піхоти, яка була другою в російській колоні. Також не розгубився і боєць Олександр Мерзленко «Міхалич», який влучив з гранатомету в ворожу бойову машину піхоти, з якої від вибуху злетіли траки. Оборона опорного пункту тривала близько трьох годин. О девятій годині росіяни остаточно захопили опорний пункт і добили важко пораненого бійця Сергія Ряженцева. Деяким бійцям вдалося деякий час переховуватися і спостерігати за діями окупантів. При наймні, бійці стверджують, що особисто бачили, як ворог складав своїх загиблих, яких виявилося близько пятнадцяти солдат. Потім бійцям вдалося відійти до населеного пункту Новий Світ, де вони переховувалися у місцевих мешканців, які надали воінам першу медичну допомогу і допомогли дістатися Волновахи. Бійці Юрій Сагайдак, Володимир Яровий і Володимир Шевченко з боєм відходили в напрямку фермерскького господарства, але там їх захопили в полон російські військові. Дехто залишився на опорному пункті і був полонений росіянами. Згодом бійці 39 БТРО Сагайдак, Яровий і Шевченко, за свідченям побратимів, загинули в полоні. Тіла бійців були знайдені і опізнані лише в 2015 році.