Сердюков Євген Сергійович

Сердюков Євген Сергійович

Дата та місце народження: 17 листопада 1983 р., м. Мецамор, Вірменія.

Дата та місце загибелі: 31 липня 2014 р., м. Шахтарськ, Донецька область.

Звання: Молодший сержант.

Посада: Командир бойової машини-командир відділення.

Підрозділ: 25-а окрема повітряно-десантна бригада.

Обставини загибелі: Загинув 31 липня 2014 р. під час спроби батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади взяти штурмом місто Шахтарськ. Був тимчасово похований сепаратистами біля недобудованої церкви у парку м. Шахтарськ разом з іншими бойовими побратимами: Федоряка П.В., Сєдовим О.О., Трегубчаком С.О., Джубаткановим А.В., Халіним В.О. та, вочевидь - Самишкіним В.Б. 9 жовтня 2014 р. ексгумований пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") та привезений до м. Дніпропетровська. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровськ як невідомий № 785. Опізнаний за тестами ДНК у лютому 2015 р.

Місце поховання: м. Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище, участок № 79 (фото пам'ятника, 48°25'16.9"N 34°57'12.0"E).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Не жалій, моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!!!!
від рідних та близьких