Сніцар Павло Леонідович

Сніцар Павло Леонідович

Дата та місце народження: 10 липня 1976 р., м. Ульяновка, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 23 липня 2014 р., м. Лисичанськ, Луганська область.

Звання: Полковник (посмертно).

Посада: Командир батальйону.

Підрозділ: 21-а окрема бригада охорони громадського порядку, Центральне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: 23 липня 2014 року загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом з бійцями потрапив у засідку на мосту. Разом з Павлом загинув генерал-майор О. Радієвський та солдат І. Коцяр.

Сімейний стан: Залишилися дружина, син та донька.

Місце поховання: м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 3, місце 2.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).

від Вікторії, Антоніни Тимофіївни, інших мешканців Лисичанська за звільнення Лисичанська в липні 2014 року.
Вічна память героям, уклін!
від сержанта Балануца

Уродженець Кіровоградщини, Павло Леонідович Сніцар розпочав понад 21-річний службовий шлях солдатом строкової служби. 1997 р. закінчив окремий факультет внутрішніх військ МВС Академії Прикордонних військ України, протягом понад 10 років командував стрілецьким батальйоном криворізької окремої спеціальної моторизованої бригади міліції Центрального територіального командування ВВ МВС. Під час подій Революції Гідності, у грудні 2013 - лютому 2014 рр. виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці.

А потім почалася "неоголошена війна", на якій комбат на чолі підлеглих перебував з червня 2014 р., зустрівши у районі АТО 10 липня своє 38-річчя. 23 липня, під час боїв за визволення Лисичанська, намагаючись вивезти з-під обстрілу терористів поранених бійців НГУ та ЗСУ, серед яких був і його командир полковник Олександр Радієвський, Павло Леонідович дістав смертельне поранення в голову...

Наказом командувача Національної гвардії України підполковнику Сніцару присвоєно військове звання полковника (посмертно), він зарахований навічно до списку особового складу управління стрілецького батальйону криворізької окремої бригади охорони громадського порядку НГУ.

У травні 2015 р. у Кіровограді, біля входу до військового містечка підрозділу, яким командував Павло, урочисто відкрито меморіальну дошку на його честь, а поблизу м. Сєвєродонецька - памятник на місці загибелі генерал-майора О. Радієвського, полковника П. Сніцара та солдата І. Коцяра.