Стрельчук Павло Володимирович ("Старшина")

Стрельчук Павло Володимирович

Дата та місце народження: 8 серпня 1973 р., м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата та місце загибелі: 26 липня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Гранатометник.

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони "Айдар".

Обставини загибелі: Загинув 26 липня 2014 р. біля м. Щастя під час вивозу поранених.

Сімейний стан: Залишилась дружина та двоє дітей.

Місце поховання: м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, Алея Слави (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно рішення № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».

Побратим: Хочу розповісти про Павла Стрельчука. Він прийшов на Майдан на початку грудня. Був у складі 15 сотні, крім того старався бути завжди там де було найгарячіше. Також охороняв намет з чаєм біля Головпоштамту. Був в охороні Парубія в 20 числах січня, отримав поранення ніг від гранати. В кінці лютого організував охорону Михайлівського собору,де після розстрілів 18-21 лютого організувалось ціле містечко з гарячою кухнею та наметовим містечком,продуктовим складом. Тоді він потрапив у Групу швидкого реагування " Яструб", що здебільшого базувалася у Жовтневому палаці. У її складі здійснив чимало операцій по контролю порядку на Майдані у весняний період, ловив чимало диверсантів та аферистів і передавав у відповідні органи. У червні ,невелика група " Яструба" в якій був Павло, робила диверсії у ЛНР. Після 3 тижнів повернувся у Київ і тоді 12 червня добровольцем пішов у "Айдар". Займався вивезенням з передової поранених та загиблих. 25 липня загинув від ран несумісних з життям внаслідок аварії, поблизу міста Щастя, під час виконання бойового завдання. Пів доби лікарі боролися за його життя. Зі шпиталю у місті Щастя де він переніс операцію його вертольотом доправили до Харкова ,де він вже й помер. Поховали Павла у Кам'янець-Подільському, звідки він родом, на алеї Слави. Йому було 40 років, до свого Дня Народження не дожив два тижня. Понад усе любив своїх дітей, запах бузку та черемшини. Був надзвичайно доброю людиною і хоробрим воїном.