Сич Тарас Степанович

Сич Тарас Степанович

Дата та місце народження: 30 березня 1966 р., м. Вінниця.

Дата та місце загибелі: 13 лютого 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Кухар.

Підрозділ: 25-й окремий мотопіхотний батальйон.

Обставини загибелі: Загинув 13 лютого 2015 р. під мінометним вогнем під Дебальцеве, коли снаряд розніс кухарський намет.

Сімейний стан: Залишилися доросла донька та онучка.

Місце поховання: м. Вінниця, Центральне міське кладовище, Алея Слави (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

REST IN PEAСE, BRO... від Андрія Музики

Вінничанин Тарас Степанович Сич народився 30 березня 1966 року. Навчався у староміській школі № 11 та Вінницькому політехнічному університеті.

Пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Будучі творчою, закоханою у вірші та книги людиною, обрав професію бібліотекаря. Працював завідуючим бібліотекою-філією №17. Водночас - відомий у Вінниці представник неформального руху хіппі, після подорожей до інших країв завжди повертався на свою рідну землю, на Вінниччину, яку кохав до безтями.

Священнослужителі багатьох парафій області пам’ятають Тараса, як щиру, віддану, працьовиту людину, яка постійно брала участь у будівництві церков та монастирів Вінниччини.

Під час Революції Гідності, керуючись патріотичними почуттями, вирушив на Євромайдан, взявши на себе обов’язки із забезпечення харчуванням. Потому разом із однодумцями, не вагаючись, Тарас Степанович вирушив на фронт добровольцем відстоювати суверенітет та незалежність нашої держави, служив у складі 25-го мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Як ідейний пацифіст, принципово ніколи не брав до рук зброю, проте вправно виконував обов’язки кухара та доглядав поранених. Після ротації, незважаючи на вади здоров’я, він не захотів залишати своїх побратимів та повернувся до них.

13 лютого 2015 року, у день, коли у Мінську відбулося підписання меморандуму про припинення вогню, 48-річний солдат Сич загинув від множинних осколкових поранень під час обстрілу м. Дебальцевого.

28 червня 2015 р. у у Центральному парку м. Вінниці пройшов фестиваль польової кухні пам'яті Тараса Сича, учасники якого (військовослужбовці і рятувальники, працівники міських ресторанів, навчальних закладів, національних меншин тощо) безкоштовно частували вінничан та гостей міста приготовленою на вогнищі їжею, водночас проводячи збирання благодійних коштів та майна на користь бійців АТО.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!