Тоненьков Євген Валерійович («Сталкер»)

Тоненьков Євген Валерійович

Дата та місце народження: 24 квітня 1990 р., м. Маріуполь, Донецька область.

Дата та місце загибелі: 25 грудня 2018 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат.

Посада: Навідник.

Підрозділ: 109-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада).

Обставини загибелі: Увечері 24 грудня 2018 р. отримав фатальне кульове поранення в голову на позиції ЗСУ біля с. Кримське (Новоайдарський район, Луганська область), поблизу т.зв. «бахмутської траси». Був доправлений до лікарні в м. Сєвєродонецьк, де через кілька годин, вже 25 грудня, помер від надмірної втрати крові.

Сімейний стан: Залишились брат, дружина та син.

Місце поховання: смт. Розділ, Миколаївський район, Львівська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 149/2019 від 18 квітня 2019 року, "а особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

З родини військових. Рано втратив матір, школу закінчив у с. Садове Ставропольського краю РФ, де жив у бабусі. 2005—2008 навчався у Маріупольському будівельному коледжі. Попрацював у конвертерному цеху металургійного комбінату «Азовсталь», на різних підробітках — зварником та ін.

З серпня 2014 перебував у складі БСП «Донбас», зокрема, у Лисичанську, з 16.02.2015 до 15.04.2016 служив у батальйоні за мобілізацією, стрілець 6-го відділення 2-го взводу 4-ї роти, пройшов бої за Широкине. З вересня 2016 служив за контрактом у 3-ій роти 16 ОМПБ «Полтава», разом з побратимами, які перейшли в ЗСУ з «Донбасу», з липня 2017 по березень 2018 ніс службу на передовій.

04.09.2018 підписав контракт з 10 ОГШБр. Під час війни у грудні 2015 одружився, дружина — медик «Донбасу» та 10 ОГШБр, воювали разом, мешкали на її Батьківщині, у Роздолі на Львівщині.