Турков Ігор Леонідович («Партизан»)

Турков Ігор Леонідович

Дата та місце народження: 7 лютого 1966 р., м. Новополоцьк, Вітебська область, Білоруська РСР.

Дата та місце загибелі: 12 лютого 2015 р., с. Логвинове, Артемівський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Кулеметник.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ "Донбас".

Обставини загибелі: Загинув 12 лютого 2015 р. під час проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань в селі Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ (Донецька область). В цьому бою також загинули: сержант В. Панчук, солдат Р. Мельничук, солдат А. Камінський, солдат В. Самоленко та сержант А. Поліщук, бійці 30 ОМБр: солдат А. Браух, старший солдат М. Сущук, молодший сержант В. Шульга та боєць 79 ОАМБр: старший прапорщик В. Суслик. Упізнаний по фото загиблих, яких привезли до моргу Донецька. У липні 2017 р. волонтери гуманітарної місії «Евакуація-200» доставили останки до м. Дніпро, ідентифікований за експертизою ДНК. 7 жовтня 2017 р. похований.

Сімейний стан: Залишилися мати, двоє старших братів, дружина та троє дітей: дві доньки і неповнолітній син.

Місце поховання: м. Дніпро, Краснопільське кладовище.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Улюблений чоловік, та чудовий батько. Твої слова ще довго будуть звучати у наших серцях, а твоя справа надалі продовжиться.

Багато люду в пам'яті забуті
Лише до тебе наші серця прикуті
Дивись: на горизонті сонце!
Залишись...але ні, воно вже на небі.
Будь сяйвом навіть там!
Ми все одно чекаємо, бо сонце не зійшло.
від сім'ї
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки
Стояли соняхи у полі
Від куль вони не знали болі
Не відчували ті смертельні рани
Коли били "гради" й "урагани"...
Стояли соняхи у полі...
Червоні від святої крові!
А поряд клени і тополі
Свідки в тім нерівнім бої...
Оточено було все ворогами
Окупантами, підлими "братами"...
В низинах десь були тумани
...далеко десь, у сльозах мами...
Синам в цей час благали Долі !!!
Свободу Україні ! Незалежності і Волі !
А десь над соняхами в полі
До Сонця в небо йшли Герої...

Від Наталі Харченко, мами "Реда"

Олександр Ламбурський: Я чесно кажучи не знав як його звали. Тоді було не до цього, але те, що він зробив для нас усіх, заслуговує поваги. Уже потім я узнав його псевдо; "Партизан"...
І до землі уклін йому
Він сильно нам тоді поміг
Можливість дав нам для відходу
Життя він нам усім зберіг.
Ще посвятив йому пісню, яку я вперше заспівав в Умані. Пробачте, співаю не дуже, але від щирого серця. Слава Героям Україні!