Ухарський Федір Валерійович ("Дядя Федя")

Ухарський Федір Валерійович

Дата та місце народження: 17 вересня 1976 р., м. Мари, Туркменістан.

Дата та місце загибелі: 3 вересня 2014 р. (помер від поранень).

Звання: Прапорщик резерву.

Посада: Офіцер взводу інструкторів.

Підрозділ: Батальйон оперативного призначення ім Героя України генерала Сергія Кульчицького.

Обставини загибелі: Помер 3 вересня 2014 р. від поранень, яких дістав 28 серпня, коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки. У тому ж запеклому бою загинули солдат резерву Олег Дога, солдат резерву Андрій Тищенко та молодший сержант резерву Микола Матвієнко, із понад 20 поранених гвардійців того ж дня помер старший солдат резерву Олексій Курмашев.

Сімейний стан: Залишилися колишня дружина, донька та син.

Місце поховання: с. Тептіївка, Богуславський район, Київська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 8, місце 8.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

від однополчанина,
Андрія Кобзаря ("Нестора")
«Однокашка по ліцею»

Федір Валерійович народився в туркменському місті Мари у родині військовослужбовця Радянської Армії. Після трагічної загибелі батька мати привезла Федіра до рідної України, де він вступив на навчання до суворовського військового училища чи спеціальної школи-інтернату з посиленою фізичною підготовкою (найвирогідніше - закінчив Львівський ліцей із посиленою фізичною підготовкою ім. Героїв Крут).

Потому, вочевидь, він пішов стопами батька – деякий час проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України, зокрема, навчався у Одеському інституті Сухопутних військ ЗСУ. Згодом звільнився у запас, одружився, жив із родиною в селі Тептіївці Богуславського району Київщини. Після подій Євромайдану, у яких він брав активну участь, Федір Валерійович вирішив стати до лав Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ. Обійнявши в батальйоні офіцерську посаду, він докладав чимало зусиль для підготовки та виховання підлеглих, здобувши серед резервістів повагу й шанобливе ймення «Дядя Федя». У своєму останньому бою прикрив собою командира підрозділу, прийнявши на себе більшість смертоносної хвилі осколків від вибуху гранати.

Стас Ковика : "Федя Ухарский (Леший) - был нашим старшиной в учебке в с.Старом. Я знал его хорошо. Помню, как передали по рации, что он тяжёлый 300-й (попал в засаду, в момент обстрела находился на броне БТРа, был ранен из АГС), прикрыл собой комбата и находится в коме, в госпитале. Через несколько дней умер. До сих пор не могу уложить этот факт в голове, не верится. Помним..."