Уткін Олександр Анатолійович («Колдун»)

Уткін Олександр Анатолійович

Дата та місце народження: 7 листопада 1970 р., с. Подище, Прилуцький район, Чернігівська область.

Дата та місце загибелі: 20 серпня 2014 р., с. Грабське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Старшина резерву.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Обставини загибелі: 20 серпня 2014 р. мікроавтобус "Тойота", на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним "Дантист", у машині перебували 8 бійців батальйону "Донбас" та військовослужбовець ЗСУ) в районі с. Грабське, Амвросіївський район, Донецької області потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС Російської Федерації. Разом із "Колдуном" в цьому бою загинули "Румун", "Арт", а "Карат", діставши тяжке поранення, підірвав ручною гранатою себе та кількох росіян, які намагалися захопити його у полон (завдяки цьому уцілілі воїни зуміли відірватися від ворога і дістатися своїх військ).

Місце поховання: с. Киселівка, Менський район, Чернігівська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

Після проходження строкової військової служби у Збройних Силах Олександр деякий час служив в одному зі спецпідрозділів СБУ, останнім часом працював майстром-будівельником, жив у м. Славутичі. З початком «неоголошеної війни» на сході України добровольцем став до лав резервістів батальйону «Донбас», очоливши розвідувальне відділення, відзначився в багатьох боях. Однополчани згадують його як доброго товариша, надзвичайно оптимістичну людину, з вуст якої навіть у скрутних ситуаціях не сходила усмішка.