Федоров Едуард Юрійович («Джигіт»)

Федоров Едуард Юрійович

Дата та місце народження: 10 серпня 1996 р., с. Валява, Городищенський район, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 2 липня 2018 р. (помер від поранень).

Звання: Матрос.

Посада: Навідник.

Підрозділ: 503-й окремий батальйон морської піхоти (36-а окрема бригада морської піхоти).

Обставини загибелі: 27 чeрвня 2018 р. був важко поранений ворожим снайпером під час обстрілу позицій ЗСУ під с. Водяне (Волноваський район, Донецька область). Майжe п'ять діб лікарі Військово-мeдичного клінічного цeнтру Північного рeгіону (м. Харків) боролись за життя морпіха, протe 2 липня 2018 року близько 20.45 сeрцe його зупинилось.

Сімейний стан: Залишились батьки, сестра, брат та вагітна дружина.

Місце поховання: с. Валява, Городищенський район, Черкаська область.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Світлої пам'яті морпіха Едуарда Федорова

Я пішов на війну... Ну, а звідти — прямісінько в небо
Полетів з журавлями в чужі невідомі краї...
Вража куля гаряча пірнула бідою між ребра,
Лиш мене не оплакуйте, рідні й кохані мої...

Побиватись за мною намарно, бо я не воскресну,
Помоліться ви краще за душу мою молоду...
І до вас я дощами, я променем сонця небесним
В найрідніші обійми прилину, у ноги впаду...

Вам у сни заявлюсь, стану гостем в думки ваші частим,
Берегти вас з небес — моя місія нині свята...
Лиш пробачте мене за коротке дароване щастя
І пробачте мені, що дитина моя —сирота...

Вікторія Бричкова-АбуКадум