Хамраєв Рустам Шонійозович

Хамраєв Рустам Шонійозович

Дата та місце народження: 29 листопада 1975 р., м. Луцьк, Волинська область.

Дата та місце загибелі: 17 червня 2014 р., сел. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Старший навідник.

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони "Айдар".

Обставини загибелі: Загинув 17 червня 2014 р. під час звільнення сел. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область. Разом з Рустамом загинули солдат М. Чепіга, молодший сержант А. Колесник та солдат С. Рябуха.

Сімейний стан: Залишились батьки, сестра та син.

Місце поховання: Алея почесних поховань, Луцьке міське кладовище Гаразджа (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 4, місце 25.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 34 від 21 серпня 2021 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Герой України

Указом Президента України № 536/2021 від 14 жовтня 2021 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

За національністю узбек, громадянин України. Його батько - узбек, мати - українка. Внук по батьківській лінії ветерана Другої світової війни, учасника битви за Москву (оборонного і наступательного етапів битви), учасника битв за визволення Європи від нацизму, який молодим хлопцем залишився без ноги на війні та з осколками в тілі на все життя, кавалера багатьох бойових орденів Хамраєва Турнійоза. В 1993-1994 роках служив в Прикордонних військах, в 1995-ому році - в Сухопутних військах Збройних сил України.

Революція Гідності, Євромайдан
Один із найактивніших учасників Революції Гідності, Євромайдану. На Майдані був з самого його початку - з кінця листопада 2013 року. Вступив до Самооборони Майдану, боєць 14-ї сотні "Вільні люди", після того як "беркутівці" розбили цю сотню, і в ній майже нікого не залишилось - перейшов у 38-у сотню. В лютому під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, із-під куль снайперів діставав поранених та вбитих своїх побратимів, врятував двох медсестер, сам був поранений і отруєний газами. Отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не залишивши ні барикади, ні своїх побратимів. Першу медичну допомогу отримав в Києві, згодом в Луцьку. Не пролікувавшись до кінця, в березні 2014 року знову повернувся на Майдан. Був волонтером в "МедАвтоМайдані Об'єднаному" ("МАМО"), який допомагав постраждалим на Майдані і сім'ям загиблих, жив в наметовому містечку. Коли розпочалася збройна агресія проти України, Рустам на війну на Схід відправився добровольцем прямо з Майдану. Ім'я луцького айдарівця Рустама Хамраєва, Героя Майдану, Героя АТО, без сумніву увійшло в історію України. Він - гордість української армії.

Обставини загибелі

Рустам Хамраєв героїчно загинув 17 червня 2014 року під час бою в селищі Металіст під Луганськом.

17 червня 2014 року передовий загін батальйону, де служив Рустам, отримав наказ висуватися у район селища Металіст і визволити Металіст від терористів (Металіст - це околиця Луганська). Ранком того самого дня потрапила в засідку і була полонена група "айдарівців" і десантників з 80-ї аеромобільної бригади. Тож комбат "Айдару" відібрав і скерував найбільш досвідчених бійців, щоб визволити селище Металіст від бойовиків і звільнити наших бійців.

Дорогою бійці потрапили у засідку та вступили у бій проти добре озброєних терористів з важким стрілецьким озброєнням та бронемашинами. Рустам залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ терористів, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні: у терористів танки, БМП, БТР і важке стрілецьке озброєння, в українських воїнів - автомати і кулемети. Під шквальним вогнем терористів, солдат Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися і забезпечив їх відхід у безпечне місце. Він врятував їх ціною свого життя. І смерть свою він зустрів у тому бою достойно, як Герой, принявши основний удар на себе. Рустам був розстріляний з крупнокаліберного кулемета з танка - розривні кулі розтрощили бійцю голову, тулуб і ногу - смерть була миттєвою. Він до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, даній Україні і українському народові 26 грудня 1993 року (про це він завжди пам'ятав і дуже гордився тим, що давав присягу на вірність Україні).

Останній запис в блокноті Рустама: "Отримав автомат "АКС-74", 4 магазини. Стояти на смерть! Україна понад усе!!!". Він дотримав слова.

Він віддав себе Україні цілком і повністю. Зробив крок до безсмертя.