Хамраєв Рустам Шонійозович

За національністю узбек, громадянин України. Його батько — узбек, мати — українка. Онук за батьківською лінією ветерана Другої світової війни, учасника битви за Москву (оборонного і наступального етапів битви), учасника битв за визволення Європи від нацизму, який молодим хлопцем залишився без ноги на війні та з осколками в тілі на все життя, кавалера багатьох бойових орденів Турнійоза Хамраєва. У 1993–1994 рр. служив у прикордонних військах, у 1995 р. — у сухопутних військах Збройних сил України. Революція гідності, Євромайдан Один із найактивніших учасників Революції гідності, Євромайдану. На Майдані був із самого його початку — з кінця листопада 2013 р. Вступив до самооборони Майдану, боєць 14-ї сотні «Вільні люди». Після того як «беркутівці» розбили цю сотню і в ній майже нікого не залишилось, перейшов у 38-му сотню. У лютому під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, з-під куль снайперів діставав поранених та вбитих своїх побратимів, врятував двох медсестер, сам був поранений та отруєний газом. Отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не залишивши ні барикади, ні своїх побратимів. Першу медичну допомогу отримав у Києві, згодом — у Луцьку. Не закінчивши лікування, у березні 2014 р. знову повернувся на Майдан. Був волонтером у «МедАвтоМайдані Об'єднаному» (МАМО), який допомагав постраждалим на Майдані та сім'ям загиблих; жив у наметовому містечку. Коли розпочалася збройна агресія проти України, Рустам на війну на Схід відправився добровольцем прямо з Майдану. Ім'я луцького «айдарівця» Рустама Хамраєва, Героя Майдану, Героя АТО, без сумніву, увійшло в історію України. Він — гордість української армії. Обставини загибелі Рустам Хамраєв героїчно загинув 17 червня 2014 р. під час бою в с. Металіст під Луганськом. 17 червня 2014 р. передовий загін батальйону, де служив Рустам, отримав наказ висуватися у район с. Металіст і визволити його від терористів (Металіст — це околиця Луганська). Ранком того самого дня потрапила в засідку і була полонена група «айдарівців» і десантників із 80-ї аеромобільної бригади. Тож комбат «Айдару» відібрав і скерував найбільш досвідчених солдатів, щоб визволити с. Металіст від бойовиків і звільнити наших бійців. Дорогою захисники потрапили у засідку та вступили у бій проти добре озброєних терористів із важким стрілецьким озброєнням і бронемашинами. Рустам залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ терористів, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні: у терористів — танки, БМП, БТР і важке стрілецьке озброєння, в українських воїнів — автомати і кулемети. Під шквальним вогнем терористів солдат Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися і забезпечив їхній відхід у безпечне місце. Він врятував їх ціною власного життя. І смерть свою він зустрів у тому бою гідно, як Герой, прийнявши основний удар на себе. Рустам був розстріляний із крупнокаліберного кулемета з танка — розривні кулі розтрощили бійцю голову, тулуб і ногу, смерть була миттєвою. Він до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, даній Україні та українському народові 26 грудня 1993 р. (про це він завжди пам'ятав і дуже пишався тим, що складав присягу на вірність Україні). Останній запис у блокноті Рустама: «Отримав автомат «АКС-74», 4 магазини. Стояти на смерть! Україна понад усе!». Він дотримав слова. Він віддав себе Україні цілком і повністю. Зробив крок до безсмертя.