Харченко Євген Борисович («Ред»)

Харченко Євген Борисович

Дата та місце народження: 1 лютого 1987 р., м. Київ.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Розвідник.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ ''Донбас''.

Обставини загибелі: Вранці 29 серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону "Донбас" з с. Многопілля до с. Червоносільського. На околиці Червоносільського пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ. Євген перебував на даху пожежної машини з РПГ-7 у руках та хотів підбити російський танк. Але, швидше за все, граната була бракованою і Ред не зміг вистрілити раніше за танк, який знищив пожежну машину прямим влученням. Загинув разом з Бані, Туром, Восьмим, Бірюком та Ахімом. 3 вересня 2014 тіло Реда разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Був упізнаний батьком (за татуюванням на лікті) та похований 21 вересня 2014 року у смт Бортничі.

Військова операція: Бої за м. Іловайськ.

Сімейний стан: Залишились батьки та брат.

Місце поховання: м. Київ, кладовище мкрн. Бортничі (фото надгробку:  ).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 9, місце 19.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Стояли соняхи у полі
Від куль вони не знали болі
Не відчували ті смертельні рани
Коли били "гради" й "урагани"...
Стояли соняхи у полі...
Червоні від святої крові!
А поряд клени і тополі
Свідки в тім нерівнім бої...
Оточено було все ворогами
Окупантами, підлими "братами"...
В низинах десь були тумани
...далеко десь, у сльозах мами...
Синам в цей час благали Долі !!!
Свободу Україні ! Незалежності і Волі !
А десь над соняхами в полі
До Сонця в небо йшли Герої...

від мами
Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки
від Берегової Катерини та Кикоть Наталії

Петров Сергій Олександрович
На фото Maks Levin (зліва - направо): "Тур", "Восьмий", "Макс" (єдиний із п’яти бійців на знімку, якому вдалося уціліти під час Іловайської трагедії, діставши тяжке поранення), "Бірюк" та "Ред".
Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Біографія, складена мамою Євгена, Наталією Олексіївною Харченко: «Євген Борисович Харченко народився 1 лютого 1987 року в місті Києві, де і пройшло його дитинство та етап дорослішання. За словами друзів, з ранніх літ він відрізнявся від товаришів відчуттям справедливості, хоробрістю та рішучістю. Завжди захищав молодших, нікому не дозволяв ображати рідних. Юнак був енергійним, живим, щирим. Завдяки таким рисам характеру мав багато друзів та знайомих, з якими охоче проводив вільний час.

Після закінчення 2004 року Спеціалізованої загальноосвітньої школи №305 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва Євген вступив на факультет внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ (з вересня 2005 року – Київського національного університету внутрішніх справ), проте після закінчення другого курсу за власним бажанням перевівся на цивільний факультет права та підприємництва КНУВС, де і здобув вищу освіту.

Євген очолював юридичну контору, потім створив власний невеличкий бізнес. Його хобі були раритетні автомобілі – він мав старого «Москвича», якого мріяв відреставрувати і відкладав для цього кошти.

Євген брав активну участь у подіях Революції Гідності, а після того, як Крим було анексовано Росією, повідомив рідним, що збирається стати резервістом Національної гвардії України. Хоч яким тяжким для них було це рішення – батьки підтримали сина, а він… витратив на придбання обмундирування та спорядження гроші, відкладені на реставрацію автівки. Невдовзі після польових зборів у навчальному центрі «Нові Петрівці» під Києвом, Євген обійняв посаду розвідника резервного батальйону спецпризначення НГУ «Донбас», отримавши позивний «Ред». За словами бойових побратимів, солдат резерву Харченко дуже відповідально ставився до виконання своїх обов’язків та відважно воював. Життя 27-річного українського патріота 29 серпня 2014 року обірвав гарматний постріл ворожого танка, коли Євген намагався вогнем із гранатомета РПГ-7 прикрити відхід поранених однополчан».

Розпорядженням Київського міського голови №125/1 від 19 лютого 2016 року колишня вулиця Леніна – центральна у мікрорайоні «Бортничи» Дарницького району – перейменована на честь Євгена Харченка. При цьому у розпорядженні допущено технічну помилку – у назві вулиці замість «Євгена» вказано «Євгенія», батьки наразі добиваються виправлення цієї помилки.

1 вересня 2016 року у приміщенні Спеціалізованої загальноосвітньої школи №305 з поглибленим вивченням англійської мови урочисто відкрито меморіальну дошку на честь випускника навчального закладу Євгена Харченка.

На столичному факультеті підготовки фахівців для Національної гвардії України створено «Куточок пам’яті», присвячений вихованцям, які віддали життя за свободу та незалежність України – солдату резерву Євгену Харченку та старшому лейтенанту Роману Лабаню.

Стаття про Євгена в газеті НГУ «Ратник» № 19-20 (19.07.2017 р.) (файл pdf).