Хмеляров Олександр Анатолійович

Хмеляров Олександр Анатолійович

Дата та місце народження: 20 січня 1989 р., с. Кам'янка, Ізмаїльський район, Одеська область.

Дата та місце загибелі: 4 березня 2016 р., м. Докучаєвськ, Донецька область.

Звання: Головний корабельний старшина.

Посада: Технік групи.

Підрозділ: 73-й морський центр спеціального призначення.

Обставини загибелі: 4 березня 2016 р. під час розвідки на Маріупольському напрямку передовий дозор «морських котиків», у якому був Олександр Хмеляров, вийшов на висоту в районі міста Докучаєвська, де наштовхнувся на диверсійно-розвідувальну групу противника. В результаті ближнього бою Олександр Хмеляров разом з побратимом з Тернопільщини Юрієм Горайським отримали смертельні поранення.

Сімейний стан: Залишилися батьки, брат і сестра.

Місце поховання: с. Кам'янка, Ізмаїльський район, Одеська область (фото пам'ятника № 1, № 2).

Медаль За військову службу Україні

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений медаллю "За військову службу Україні".

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО "Побратими України" медаллю "За оборону Маріуполя" (посмертно).

Земля пухом
Волонтер
м.Ізмаїл, "ВО"БАТЬКІВЩИНА"
Це вірш якого написали про мого братика його бойові друзі, які були з ним разом там у тому його останньому бою... Написали так як відчували в ту ніч. Просто, щиро і сильно. Про Юру і Сашу які тоді загинули разом щоб врятували життя багатьом. Вони віддали життя щоб жили ми... А ми маємо пам'ятати.

Вони йшли через ніч,
Продираючись полем,
По високій посохлій траві.
Вони знали куди,
Не питали навіщо.
І ніщо не віщувало біди.
Довга черга і тишина...
Крик по рації - Двоє двухсотих!
Сім разів повторив,
Доки всі зрозуміли.
Ніхто з нас не міг в це повірить.
Я тримаю за руку його,
Що волога від свіжої крові
І ще тепла, як вранці,
Коли ми вітались.
Сині очі скляні
Припорошені крихтами бруду.
Не хотів закривати їх ти.
Ти хотів залишитись на світі.
Плащ намети в багряних слідах,
Огорнули ваші статури.
Сліз не міг не пролити ніхто
По загиблих безсмертних героях.

Меморіал загиблим героям України у сучасної війні у центрі міста Очаків.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!