Хмеляров Олександр Анатолійович

Хмеляров Олександр Анатолійович

Дата та місце народження: 20 січня 1989 р., с. Кам'янка, Ізмаїльський район, Одеська область.

Дата та місце загибелі: 4 березня 2016 р., м. Докучаєвськ, Донецька область.

Звання: Головний корабельний старшина.

Посада: Технік групи.

Підрозділ: 73-й морський центр спеціального призначення.

Обставини загибелі: 4 березня 2016 р. під час розвідки на Маріупольському напрямку передовий дозор «морських котиків», у якому був Олександр Хмеляров, вийшов на висоту в районі міста Докучаєвська, де наштовхнувся на диверсійно-розвідувальну групу противника. В результаті ближнього бою Олександр Хмеляров разом з побратимом з Тернопільщини Юрієм Горайським отримали смертельні поранення.

Сімейний стан: Залишилися батьки, брат і сестра.

Місце поховання: с. Кам'янка, Ізмаїльський район, Одеська область.

Медаль За військову службу Україні

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений медаллю "За військову службу Україні".

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Земля пухом
Волонтер
Це вірш якого написали про мого братика його бойові друзі, які були з ним разом там у тому його останньому бою... Написали так як відчували в ту ніч. Просто, щиро і сильно. Про Юру і Сашу які тоді загинули разом щоб врятували життя багатьом. Вони віддали життя щоб жили ми... А ми маємо пам'ятати.

Вони йшли через ніч,
Продираючись полем,
По високій посохлій траві.
Вони знали куди,
Не питали навіщо.
І ніщо не віщувало біди.
Довга черга і тишина...
Крик по рації - Двоє двухсотих!
Сім разів повторив,
Доки всі зрозуміли.
Ніхто з нас не міг в це повірить.
Я тримаю за руку його,
Що волога від свіжої крові
І ще тепла, як вранці,
Коли ми вітались.
Сині очі скляні
Припорошені крихтами бруду.
Не хотів закривати їх ти.
Ти хотів залишитись на світі.
Плащ намети в багряних слідах,
Огорнули ваші статури.
Сліз не міг не пролити ніхто
По загиблих безсмертних героях.