Logo site

Цірик Володимир Миколайович (Оса)

13 червня 1993 – 18 липня 2016
Закарпатська обл. – Луганська обл.
https://back.memorybook.org.ua/flags/ua.svg
Старший лейтенантСтарший лейтенант
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)

    • Біографія

      Навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У лютому 2015 р. закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (достроковий випуск). Навесні 2015 р. 21-річний лейтенант потрапив на передову, у 93-тю ОМБр, і був призначений командиром роти. 10 місяців воював під Донецьком (Піски, район аеропорту). Командування називало його одним із найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади.

    • Військова служба

      Старший лейтенант, Командир роти
      93 окрема механізована бригада
      Загинув 18 липня 2016 р. унаслідок підриву БМП на фугасній міні в бою біля опорного пункту підрозділу поблизу с. Кримське Новоайдарського району Луганської області.

    • Місце поховання

      Кладовище с. Угля (Углянська ТГ, Тячівський р-н., Закарпатська обл.)

    • Фото і відео

    • Україна пам'ятає

    • Спогади

      Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ять

    • Вшанування пам'яті

      • Ти завжди поряд. Безмежно кохаю
        Цімбор
      • Пам'яті Володимира Цірика (Оси) Зустрічало свого Героя рідне село, Та радості в зустрічі тій не було. Навколішки стояли з свічками в руці, А сльози з очей текли по їхнім лиці. Невимовний біль торкнувся сердець, Бо знов на війні наш загинув боєць. Не хочеться вірити новинам з АТО, Та ось його тіло привозить авто. Ще зовсім юний, такий молодий Мав добру душу і характер твердий. Вороги боялись і поважали свої. Він був там, де велися жорстокі бої. Він був у мами дитина лише одна. Ростила й виховала вона сина сама. Вкладала у нього душу і щиро раділа. Володя був для неї остання надія. Та проклята війна змінила всі плани. Серце тепер розривається в мами. Забрав Бог її сина назавжди на небо. Борця за мир, за мене й за тебе. На жаль, свої мрії він уже не здійснить. Бо перед нами вічним сном спить. Незламний тілом, незламний духом Хай буде рідна земля тобі пухом. Тебе провели ми в останню дорогу. Знай, твоє життя було угодне Богу. Тобі, наш Герою, вклонимось низько. Ти будеш у пам'яті рідних і близьких. Помирають, Україно, твої кращі сини. Та чомусь лиш після смерті Герої вони. Всі нагороди земні є такими пустими Тебе пам'ятатимуть рідні і побратими. 22.07.2016
        Міша Стан

    • Публікації

      Ще не додано