Цірик Володимир Михайлович («Оса»)

Цірик Володимир Михайлович

Дата та місце народження: 13 червня 1993 р., с. Угля, Тячівський район, Закарпатська область.

Дата та місце загибелі: 18 липня 2016 р., с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Увечері 18 липня 2016 р. поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї ОМБр була обстріляна ворожими силами противника з гранатометів і кулеметів, після чого зав'язався бій, внаслідок якого було поранено 3-х бійців. БМП-2, що виїхала на допомогу та евакуацію, підірвалася на замаскованій противником протитанковій міні. Володимир загинув при близькому вогневому контакті. Разом з Володимиром загинув солдат Р. Омельченко.

Сімейний стан: Залишилась мати.

Місце поховання: с. Угля, Тячівський район, Закарпатська область (фото пам'ятника № 1, № 2).

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Народний Герой України

Указом № 26 від 16 грудня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Ти завжди поряд. Безмежно кохаю.
Цімбор
Пам'яті Володимира Цірика "Оса"

Зустрічало свого Героя рідне село
Та радості в зустрічі тій не було
Навколішки стояли з свічками в руці
А сльози з очей текли по їхнім лиці

Невимовний біль торкнувся сердець
Бо знов на війні наш загинув боєць
Не хочеться вірити новинам з АТО
Та ось його тіло привозить авто

Ще завсім юний такий молодий
Мав добру душу і характер твердий
Вороги боялись і поважали свої
Він був там де велися жорстокі бої

Він був у мами дитина лише одна
Ростила й виховала вона сина сама
Вкладала у нього душу і щиро раділа
Володя був для неї остання надія

Та проклята війна змінила всі плани
Серце тепер розривається в мами
Забрав Бог її сина назавжди на небо
Борця за мир за мене й за тебе

На жаль свої мрії він уже не здійснить
Бо перед нами вічним сном спить
Незламний тілом незламний духом
Хай буде рідна земля тобі пухом

Тебе провели ми в останню дорогу
Знай твоє життя було угодне Богу
Тобі наш Герою вклонимось низько
Ти будеш у пам'яті рідних і близьких

Помирають Україно твої кращі сини
Та чомусь лиш після смерті Герої вони
Всі нагороди земні є такими пустими
Тебе пам'ятатимуть рідні і побратими

Автор: Міша Стан, с. Угля, 22 липня 2016 р.

Навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. В лютому 2015 року закінчив Національну академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (достроковий випуск), та вже навесні 2015 року 21-річний лейтенант потрапив на передову, у 93 ОМБр, і був призначений командиром роти. 10 місяців воював під Донецьком (Піски, район аеропорту). Командування називає його одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади.


Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!

Для збільшення фотографії натисніть на неї!