Черняк Ігор Васильович ("Чорний")

Черняк Ігор Васильович

Дата та місце народження: 2 серпня 1980 р., смт. Забайкальськ, Читинська область, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 18 липня 2014 р., м. Попасна, Луганська область.

Звання: Солдат резерву.

Посада: Стрілець-санітар.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ "Донбас".

Обставини загибелі: Загинув 18 липня 2014 р. під час бою з бойовиками бандформування «Привид» поблизу м. Попасної, Луганська область.

Сімейний стан: Залишилася мати (був єдиним сином у родині).

Місце поховання: м. Радивилів, Рівненська область (фото пам'ятника).

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сьогодні в Україні чорний день…
В домівках у героїв ллються сльози,
Та повернути їх ніхто не в змозі –
Сьогодні в Україні чорний день.
Помолимось усі за їхні душі.
Поставимо в церквах за них свічки;
Чоловіки, батьки, сини та друзі –
За рідну землю в небі полягли.
А завтра буде помста по заслузі!
За кожну краплю материнської сльози,
За дикий біль, що розриває душу,
За кожну цятку української землі...
Дорош Н.В.

від побратимів Тараскіна, Тополя, Молчуна, Бархана, Гайдамаки

26 липня в місті Радивилові Рівненської області поховали 33-річного старшого санітара резервного батальйону спеціального призначення Національної гвардії України «Донбас» солдата резерву Ігоря Васильовича Черняка.

Ігор загинув у розквіті сил, не доживши двох тижнів до свого 34-річчя. Він народився у російському селищі Забайкальську у родині професійного військовослужбовця, якій часто доводилося змінювати місце проживання. Останнім місцем служби старшого прапорщика Василя Черняка був Навчальний центр внутрішніх військ МВС у місті Золочеві, що на Львівщині, після виходу на пенсію він працював у місцевому військовому комісаріаті, 2010 р. пішов з життя…

Його син Ігор закінчив Золочівську загальноосвітню школу І – ІІІ ступенів №2 ім. Маркіяна Шашкевича та Національний університет «Львівська політехніка», працював у комерційному банку, потому – на будівництві.

Від природи сором’язливий та спокійний, Ігор здивував своїх рідних та друзів тим, що взяв активну участь в подіях на київському «Євромайдані» під час Революції Гідності. Щоб не завдавати болю матері, яка важко переживала втрату чоловіка, він сповістив рідних та знайомих, що їде на заробітки – і вступив до лав резервістів батальйону «Донбас», а згодом відправився в зону проведення антитерористичної операції…

Близько 16.30 18 липня Ігор Черняк загинув смертю хоробрих у бою за місто Попасну, що на Луганщині, намагаючись врятувати життя пораненого побратима. Того ж вечора на своїй сторінці у соціальній мережі «Вконтакті» бойовики «ЛНР» виклали фото особистих речей, документів та одягу загиблих «донбасівців» та цинічний текст, у якому вони хизувалися вбивством українських вояків…

На честь Ігоря Черняка встановлено меморіальні дошки: у вересні 2014 р. - у приміщенні Золочівській загальноосвітній школі № 2 ім. Маркіяна Шашкевича, у квітні 2015 р. - на будівлі Радивилівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа №1 – гімназія" (де Ігор навчався у 1991 - 1992 рр.).

Біля в’їзду до міста Попасної з нагоди першої річниці визволення українськими військами 22 липня 2015 р. урочисто відкрито пам’ятний знак на честь полеглих бійців батальйону «Донбас» Костянтина Блозви, Ігоря Черняка та Сергія Бохонька.