Шостак Віталій Вікторович

Шостак Віталій Вікторович

Дата та місце народження: 6 листопада 1997 р., с. Масківці, Баришівський район, Київська область.

Дата та місце загибелі: 19 листопада 2016 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат.

Посада: Механік-водій.

Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: 30 жовтня 2016 р. о 2:10 дістав вкрай важке кульове поранення під час обстрілу в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Військові медики 66-го польового шпиталю прооперували його в Авдіївській лікарні, після стабілізації військовим вертольотом евакуйований у Дніпро. Були пошкоджені внутрішні органи, переніс кілька складних операцій з видалення нирки та селезінки, періодично приходив до тями. 20 днів Віталій боровся за життя, але 19 листопада 2016 р. о 13:00 помер в реанімаційному відділенні Дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова.

Сімейний стан: Залишилися батьки, брат і дві сестри.

Місце поховання: с. Масківці, Баришівський район, Київська область.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 9, ряд 10, місце 4.

Орден За мужність III ступеня

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дуже боляче. Сумуємо.
Однокласниця
Рідненький...Спочивай з миром...Для мене ти завжди живий...
сестра Альона

Народився Віталій Шостак 6 листопада 1997 року у Масківцях. Був четвертою дитиною в родині - найменшим і найулюбленішим. Навчався в Подільському НВК, де знайшов справжніх друзів, бешкетував як і всі хлопчаки; брав активну участь у житті школи, неодноразово відстоював її спортивну честь.

У березні 2016 року Віталій добровільно уклав контракт на службу в Збройних силах України. Після двомісячної підготовки у 169-ому Навчальному центрі в смт Десна був направлений у зону бойових дій. Територіальну цілісність і незалежність України захищали Віталій і Олександр (26-річний брат згодом приєднався) у складі 8-ої роти 3-ого механізованого батальйону 72-ої окремої механізованої бригади.

Під час чергового ворожого обстрілу у ніч із 30 на 31 жовтня біля Донецької шахти "Бутівка" Віталій отримав серйозне кульове поранення. Із поля бою скривавлене тіло пораненого юнака виніс рідний брат Олександр.