Щіпов Максим Юрійович (Макс)

У 2003 р. закінчив середню загальноосвітню школу № 74 м. Києва та вступив до вищого професійного училища № 33. У 2005 р. за програмою обміну студентів навчався та працював у Франції. У 2006–2007 рр. проходив строкову військову службу в окремому полку Президента України. У 2014 р. закінчив Київський університет ринкових відносин. Також із 2010 р. навчався в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (у грудні 2014 р. здав чергову, свою останню, сесію). З перших днів брав активну участь у подіях Революції гідності. Навесні 2014 р. підписав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Старший лейтенант резерву Анатолій Мартинюк опублікував у мережі «Фейсбук» своєрідну зворушливу епітафію загиблим побратимам, більшість із яких він знав особисто, бо раніше командував саме цим підрозділом. Прощання з братами Мій рідний взвод третьої роти… Вперше ми зустрілися в Нових Петрівцях — настільки всі різні, але з однією метою — і по-справжньому згуртувалися на блокпості № 7 під Слов'янськом. Й досі не можу повірити, що багатьох моїх хлопців уже немає серед нас, а стількох покалічило… Максим Щіпов (позивний Пушок) із Києва. Усі, хто тебе знав, підтвердять, що ти вмів вражаюче сміятися — у підрозділі жартували, що від нічних вибухів твого реготу розбігалися терористи… Ваша дружба з Мариманом тривала попри все, і важко уявити вас один без одного. Ти настільки добре ставився до Маримана, що навіть погодився (хоч і дуже не хотів) прийняти придуманий ним тобі позивний, який тебе спочатку дуже дратував, проте звеселяв увесь наш блокпост. Ти вмів організувати службу, ти сміливо разом зі Старшиною постійно ходив у розвідку у ворожий тил, ти був справді чудовим бійцем, патріотом. Я пишаюся тим, що доля звела нас разом».